Спотворена брехня

18. КРІСТІАН

Я провів день, переглядаючи вчорашні кадри з камер спостереження. Були години марного відео, але я постійно повертався до одного й того самого місця — півгодинного «технічного збою», який збігся з походом Стелли в кав’ярню.

Сталкер не тільки проник у її квартиру, він також зламав замкнуту систему спостереження Міражу. Це мало бути неможливо, але тридцять хвилин перешкод, які замінили те, що мало бути кришталево чистим видом на коридор біля квартири Стелли, підтвердили це.

Я вже замовив повний терміновий ремонт системи безпеки будівлі. Кожен код було змінено, кожен закуток перевірено на предмет злому. Усі вони повернулися чистими, що означало одне.

Або це була внутрішня робота, або у сталкера була внутрішня допомога.

Моя кров холонула в жилах.

Кожен співробітник мав пройти ретельну перевірку, перш ніж я найняв його, але життя змінилося. Досить було обов’язку або близької людини в небезпеці, щоб зробити людину вразливою для підкупу і переконання.

Я б знав. я часто був тим, хто робив підкупи і переконання.

Я полегшено зітхнув через легені й струсив із себе лють легким рухом плечей.

Був час і місце для бізнесу. Не для вечері зі Стеллою.

Я вже проводив другий раунд перевірок усіх, хто працював у Міражі і Harper Security. До завтрашнього дня я дізнаюся, чи є в когось слабкості, якими можуть скористатися сторонні.

А доти я тримав неприємні подробиці розслідування при собі.

Зовні Стелла оговталася від злому, але їй добре вдавалося приховувати свої справжні емоції.

Навіть її найближчі друзі вважали її незворушною, коли ознаки її занепокоєння були такими очевидними — як змінювалося її дихання і темніло в очах, як вона накручувала намисто на палець, коли засмучувалася.

Зараз вона не показувала жодної з цих ознак, але це не означало, що вона забула про те, що трапилося. Минуло всього двадцять чотири години, чорт забирай.

— До речі, Луїза розповіла мені про угоду з Delamonte, — сказав я, заповнюючи паузу в нашій розмові. — Вітаю.

Відтоді, як почалася трапеза, вона говорила про все, крім злому. Вона навіть не згадала, як її друзі сприйняли цю новину, але мене це не хвилювало. Я дбав тільки про те, щоб вони не наразили її на небезпеку, зробивши якусь дурницю.

Але якби вона не хотіла говорити про те, що сталося, я б не став її змушувати.

Замість того щоб сісти поруч зі мною, як за сніданком, вона зайняла стілець на іншому кінці столу на вісім персон.

Відстань дратувала мене більше, ніж мала б, але легка усмішка торкнулася моїх губ, коли її очі прояснилися при згадці Delamonte.

— Дякую. Не можу повірити, що я уклала угоду. Мені все ще потрібно поговорити з моїм менеджером і підписати контракт, але... — її усмішка потьмяніла. — Ну, ти знаєш, що сталося. Тим не менше, — вона відкашлялася і зробила ковток води. — Я схвильована. Кампанія може відкрити для мене багато дверей.

— Це те, що ти хочеш? Працювати з брендами повний робочий день?

З логічного погляду переїзд Стелли до мого будинку був одним із найгірших рішень, які я міг ухвалити.

Вона була моїм найбільшим відволіканням. Моєю слабкістю.

Ось чому того ранку я намагався триматися на відстані, але мені, блять, не сподобалося, що вона сказала мені, що їй байдуже, якщо я вийду і трахну інших жінок.

Наче я міг зосередитися на будь-якій іншій жінці відтоді, як зустрів її.

Я протримався менше доби, намагаючись триматися від неї подалі.

— Думаю, у короткостроковій перспективі це добре, — сказала Стелла у відповідь на моє запитання. — Я не впевнена, що це стійко в довгостроковій перспективі. Я взагалі-то...

Я зачекав, поки нерішучість відіб’ється на її рисах.

Це був погляд людини, яка мала таємницю, яку відчайдушно боялася розповісти.

— Можливо, з часом я створю свій власний модний бренд. Це не точно, — кинула вона. — Просто ідея, яка в мене була. Подивимося.

Мої брови піднялися, більше в інтризі, ніж у здивуванні.

Для Стелли було більше сенсу запускати лінію модного одягу, ніж працювати в журналі.

Деякі люди були лідерами, інші були послідовниками. Стелла могла подумати, що вона з останніх, але вона була занадто талановита й сяяла занадто яскраво, щоб її оточували очікування інших людей.

— Я думаю, це чудова ідея.

Вона моргнула, явно вражена моєю відповіддю.

— Справді? — вона звучала невпевнено.

— Ти вже створила один бренд за допомогою свого блогу та соціальних мереж. Побудувати другий не має бути складно, — мій рот нахилився. — Поправка. Це не має бути так складно.

— Я ніколи не думала про це з такого боку, — брова Стелли насупилася.

— Повір мені. Навіть якщо у тебе ще немає фізичного продукту, ти, ймовірно, просунулася далі, ніж думаєш, — у неї були галузеві та маркетингові знання, що часто було найскладнішою частиною. Створити реальний продукт було легко. — У тебе є бізнес-план?

Моє спокійне запитання видало гул у моїй крові.

Я затягував розмову, але це був перший раз, коли ми говорили про щось реальне, про щось інше, крім моєї роботи, її сталкера та нашої домовленості.

Стелла ділилася більшою частиною свого життя в мережі, але мені хотілося почути про це від неї. Я хотів зрозуміти, як вона думала, відчувала і бачила світ.

Я хотів розплутати кожну ниточку, яка робила її нею, і оголити їх, щоб я міг вивчити її. З’ясувати, що особливого було в цій жінці, що мене зачарувало, коли тисячі об’єктивно були такими ж красивими і бажали мене більше.

— Чи рахуються ескізи, шиття і молитви про краще?

Ще одна посмішка загрожувала розквітнути від її обнадійливого тону.

— Вражає, але, боюся, тобі буде потрібно щось більш конкретне.

— Я боялась цього. Я можу займатися творчістю, але я ненавиджу математику. Щось більше, ніж базовий бухгалтерський облік, мені не до снаги, — вона зітхнула.

— Коли ти досягнеш певного рівня успіху, ти можеш найняти когось, хто вестиме бізнес за тебе. А поки що... — я постукав пальцями по столу. Раз, два. — Я тобі допоможу.

Слова зависли між нами, приголомшені їхнім існуванням не менше за мене.

Між внутрішнім витоком, її переслідувачем і Sentinel, що дихає мені в потилицю, у мене вже був мільйон речей на моїй тарілці. Мені не потрібно було додавати до цього чортову модну лінію.

Але тепер, коли пропозицію було зроблено, я не міг відмовитися від неї.

Та й не хотілося, якщо чесно.

Очі Стелли розширилися.

— Ти допоможеш мені. Особисто?

— Думаю, це мається на увазі словом «так».

— Чому?