Спотворена брехня

— До біса весілля... лайно! Зачекай, — Ейва, мабуть, прикрила динамік, бо її слова стали невиразними. — Ні, любий, звісно, я все ще хочу одружитися! Я розмовляла зі Стеллою про, гм, весільного організатора... ні, не звільняй її. Вона чудова. Я просто засмутилась в той момент. Нерви нареченої, знаєш. Я вже в порядку. Так, я обіцяю... навіщо я покликала тебе? Е-е, я хочу це нове малиново-лимонне печиво від Crumble & Bake. Можеш, будь ласка, спуститися й принести мені трохи? Дякую тобі! Люблю тебе.

Ейва повернулася, задихаючись.

— Вибач за це. Алекс був так схвильований через весілля. Днями він змусив нашого флориста плакати, — вона зітхнула. — Ми працюємо над його навичками міжособистісного спілкування.

Зазвичай наречені були тими, хто зациклювався на кожній деталі, але Алекс страждав ще тим перфекціонізмом.

— Тим не менше, — Ейва знову стала серйозною. — Ти впевнена, що тобі не потрібна допомога? Я знаю, що Крістіан, ймовірно, розбирається з цим, але Алекс знає всіх.

— Так, я впевнена. Немає потреби втягувати в мій гармидер більше людей, ніж потрібно.

Ситуація вже вийшла з-під контролю, з переїздом, охоронцем і бог знає чим ще. Найменше я хотіла, щоб це перетворилося на ще більший цирк.

— Ти нас нікуди не потягнеш. Ми хочемо бути там. Ти наша подруга, Стелло, — м’яко сказала Ейва. — Якщо ти в небезпеці, ми хочемо допомогти. Це те, що роблять друзі. Ось що ти б зробила для нас.

У мене в горлі утворився клубок емоцій. Наталя і я були сестрами по крові, але Ейва, Джулс і Бріджит були моєю сім’єю за вибором.

Ми були поруч одна з одною через найвищі злети і найнижчі падіння, і навіть якби я захищала їх від найгіршого у своєму житті, просто знання того, що вони були поруч, допомогло мені пережити цей день.

Іноді все, що нам було потрібно, це знати, що хтось десь піклується про нас.

— Я знаю. Якщо мені що-небудь знадобиться, я скажу тобі. Обіцяю.

— Добре, — незважаючи на явне небажання, Ейва не наполягала на цьому. — Бережи себе. І я говорю не тільки про ідіота, який посилає тобі записки.

Я також говорю про Крістіана.

Вона цього не говорила, але я почула її голосно і чітко.

— Я буду, — я зробила ще один глибокий вдих. — Мені потрібно йти, але я люблю тебе.

Я могла сказати, що Ейва хотіла сказати більше, але стрималася.

— І я тебе люблю.

Я повісила слухавку.

Одна є, залишилося ще дві.

Наступною я зателефонувала Джулс. Вона збиралася збожеволіти, але вона вже знала про сталкера, тож, можливо, вона втратить менше свого лайна?

О, кого я обманюю? Мені б пощастило, якби вона не з’явилася біля моїх дверей з матчою і планом обшукати кожен район Вашингтона, поки ми його не знайдемо.

— Привіт, Джулс, — сказала я, коли вона взяла слухавку. — Ти вдома? Ти не знаходишся поруч із гострими предметами, чи не так? Добре, тому що мені є що тобі сказати...