Страница 59 из 167
Іронія в тому, що я мив Стеллу, не пройшла повз мене. Вона була найчистішою душею, яку я знав, і я був по шию в крові.
Ангел і грішник.
Дві протиборчі сили, нас нічого не пов’язує, окрім аркуша паперу і невгамовної потреби в душі.
Я не заслуговував дотику до неї, але я занадто сильно хотів цього, щоб турбуватися.
Закінчивши мити їй волосся, я взяв мочалку, занурив її у воду і намилив.
М’який плескіт води об ванну стиснувся внизу живота.
— Нахилитися вперед, — стриманість зробила мій голос грубим.
Стелла підкорилася.
Я провів мочалкою по її спині, відстежуючи кожен дюйм повільного руху по її гладкій оголеній шкірі.
Повітря пульсувало з відчутною енергією, коли я провів ним через її плече і спереду. Досить низько, щоб ковзати по її грудях, але досить високо, щоб усе виглядало доречно.
Тіло Стелли напружилося, коли моя рука торкнулася її шиї. Я зробив паузу, помітив відновлення швидкості її дихання.
Цього разу її ритм був іншим — важчим, виваженішим.
У моєму животі спалахнув жар, і я підхопився так різко, що вона підстрибнула від цього руху.
— Готово.
Було щось погане в тому, щоб жадати когось, хто травмований, навіть для мене.
Я зірвав купальний халат зі стіни і тримав його розкритим, відвівши очі та стиснувши щелепи.
Трохи похитнувшись, Стелла вилізла з ванни і ковзнула в нього.
Я затягнув ремінь так туго, що в мене перехопило подих, але, принаймні, габаритний халат укрив її від шиї до литок.
Я швидко висушив їй волосся і вже збирався провести її через спальню в хол, коли в моїй голові спливло її колишнє прохання.
«Ти можеш залишитися зі мною? Тільки на сьогодні».
Новий набір проклять обпік мій язик, перш ніж я їх проковтнув.
— Хочеш залишитися тут на ніч? — грубо запитав я.
Вона обняла себе за талію і, після секундного коливання, кивнула.
До біса моє життя.
Тим не менш, я відкинув ковдру і кивнув на ліжко.
— Відпочинь. Ми розберемося з усім вранці.
Був ранній вечір, але втома відбилася на її обличчі й відкинула тіні під очима.
Я вийшов із кімнати, щоб узяти її піжаму, щоб вона могла переодягнутися у щось більш придатне для сну, але на той час, коли я повернувся, Стелла вже міцно спала. Це було найспокійніше, що я бачив за останні тижні.
Раніше я ніколи не дозволяв іншій людині спати в моєму ліжку. Я думав, що вигляд її, укритої серед чорного і сірого шовку, буде дивним, але це було правильно.
Я поклав одяг на тумбочку поруч із нею і спробував зайнятися роботою, але мій мозок не міг зосередитися.
Коли безпека моєї будівлі була скомпрометована, некомпетентні, але докучливі гади в Sentinel дихали мені в потилицю, і мені потрібно було переглянути тисячі електронних листів. Усе, про що я міг думати, це жінка, що спить за кілька футів від мене.
Вона була в моєму домі менше двох годин, а вже сіяла хаос у моєму житті.
Я провів рукою по щелепі, моє роздратування боролося з бажанням захистити її за всяку ціну.
Я був неправий.
Стелла не відволікала. Вона становила небезпеку не тільки для мого бізнесу, а й для мене самого, і ті частини мене, про існування яких я ще не знав.