Страница 57 из 167
Коли я прибув у квартиру Стелли, я знайшов її у вітальні, яка втупилася в аркуш паперу в її руках.
Мені не потрібно було його читати, щоб зрозуміти, що це чергова записка від її переслідувача.
Багряний затьмарив мій зір, але я зберіг нейтральний вираз обличчя, коли Стелла підняла голову, щоб подивитися на мене.
— Я знайшла його у своїй спальні, — прошепотіла вона. — Він був у моєму будинку. Він ніколи... це перший раз, коли він... — її неглибоке дихання заповнило тишу, що настала.
Я впізнав цей нестійкий ритм і легке тремтіння, що стрясає її тіло.
Вона була на межі панічної атаки.
Я перетнув кімнату і вивільнив лист з її замерзлих рук, м’який рух суперечив шаленому реву крові в моїх вухах.
Побіжний погляд виявив три надруковані слова.
Я попереджав тебе.
Рев посилився.
— Його тут більше немає, але я про всяк випадок перевірю квартиру, — я вклав у свій голос заспокійливу нотку, хоча хотів вислідити виродка і здерти з нього шкіру живцем. — Залишайся тут.
Я натягнув рукавички й обнишпорив квартиру в пошуках інших ознак втручання. Я нічого не знайшов, але пізніше мені потрібно буде провести ретельнішу перевірку.
А поки що мені потрібно було витягнути звідси Стеллу.
Я повернувся у вітальню і зірвав з пальців рукавички. Цей помах трохи заспокоїв лють, що накопичилася в моєму животі, але вигляд Стелли, що згорнулась калачиком на дивані з притиснутими до грудей коліньми і непроникним обличчям, повернув її до реву.
— Начебто все чисто, але ти переїжджаєш до мене, поки ми з цим не розберемося, — мій голос був рівним, але твердим.
Я мав дослухатися до своєї інтуїції і наполягти, щоб вона переїхала до мене після першої записки, але я не хотів заходити надто далеко і надто рано.
Але тепер, коли ця мерзота проникла в її квартиру, у мій дім...
Моя рука знову зігнулася.
Я хотів намотати схвалити за горло злочинця і вичавити з нього життя, поки він благає про пощаду. Я хотів побачити, як світло випарується з його очей при усвідомленні того, як сильно він облажався.
Заспокійливі образи його тортур відповідали металевому присмаку крові на моєму язиці. Я вже відчував смак помсти.
Щойно я знайду цього виродка, я отримуватиму задоволення, змушуючи його шкодувати про кожну секунду свого жалюгідного існування.
Я зітхнув крізь холод у грудях, що наростав у грудях, і склав лист акуратним квадратом, який поклав у кишеню.
Я став на коліна перед Стеллою, щоб ми були на рівні очей.
— Моя квартира герметична. Ніхто не може увійти без мого дозволу. Ти бачила, які системи в мене є, — сказав я, і моє обличчя пом’якшало. — Там ти будеш у безпеці. Ти розумієш?
Після довгого мовчання вона відповіла крихітним, майже непомітним кивком.
Рух. Ми робили успіхи.
Коли ми приїхали в мою квартиру, я відвів Стеллу в єдину кімнату для гостей, обладнану спальними меблями.
Оскільки я ніколи не пускав гостей на ніч, решту я перетворив на щось корисніше: центр кібер-спостереження, другий офіс для відеоконференцій, додаткову шафу для моїх костюмів.
Єдина справжня гостьова кімната з великим двоспальним ліжком, вбиральнею та ванною кімнатою могла б стати головною спальнею, але Стелла опустилася на ліжко, не оглядаючи своє нове оточення.
— Відпочинь, — сказав я їй. — Я подбаю про те, щоб перевезти твої речі.
Немає відповіді.
Я розпізнав шок, коли побачив це. Хоч би як я хотів залишитися з нею, найкраще, що я міг зробити, це дати їй час, щоб усе обміркувати, поки я розбираюся з усім іншим.
Моєю першою справою після того, як я вийшов з її кімнати, був ще один дзвінок Броку, якому я наказав принести найнеобхідніше — нічний одяг, туалетні приналежності, цього потворного єдинорога, якого так любила Стелла.
Мій наступний дзвінок був начальнику служби безпеки Міражу.
Чарльз підняв слухавку після півкільця.
— Сер?
— Я хочу, щоб усі записи з камер спостереження за минулий день були надіслані мені протягом години, — я відмовився від люб’язностей і провів великим пальцем по бірюзовій каблучці в кишені.
Незалежно від того, наскільки холодна температура або як довго я не торкався його, камінь завжди був теплим.
— Звичайно. Для якої камери?
— Усі, — Стелла жила на десятому поверсі, але злочинець мав входити і виходити в іншому місці будівлі.
— Усі? Сер, це...
— Сьогодні хтось вломився у квартиру моєї дівчини, Чарльзе, — мій легкий тон не відповідав небезпеці, що ховається за його поверхнею. — Ви вже маєте це знати, оскільки ви — мій голова служби безпеки. Можливо, у вас навіть є зачіпка щодо того, хто вдерся. Тож скажіть мені. На які камери дивитися, якщо не на всі?
Перш ніж він відповів, повисла тиша.
— Я віддам його вам через тридцять хвилин.
— Добре. Чарльзе?
— Так сер? — нервовий ковток стряс лінію.
— Звільнити всіх співробітників служби безпеки, які сьогодні чергували.
Я повісив слухавку, не встигнувши вислухати його виснажливі протести.
Служба безпеки в Міражі була хороша, але незамінною вона не була. Була причина, з якої вони охороняли будівлю, а не моїх VIP-клієнтів.
І якщо вони навіть цього не могли зробити правильно, то їм нічого було працювати на мене.
Я надав своїм співробітникам виняткову заробітну плату і пільги, але я очікував натомість виняткової роботи.
Незабаром після моєї розмови з Чарльзом з’явився Брок зі спортивною сумкою і єдинорогом. Він поставив їх у вітальні, перш ніж повернутися і провів рукою по своїй короткій стрижці.
— Босе, я...
— Ти на сьогодні вільний.
Мій гнів достатньо охолов, щоб зрозуміти, що не з вини Брока сталкер пробрався у квартиру Стелли. Його робота полягала в тому, щоб стежити за нею, а не за її будинком.
Проте моє роздратування було досить сильним, щоб перетворити мої слова на леза.
Полегшення відбилося на обличчі Брока, перш ніж він знову напружився.
— Тільки на ніч, так? Не назавжди?
Мої губи потоншали.
— Правильно. Ти правильно зрозумів, — він кивнув і я виштовхав його за двері. — На добраніч.
Я глибоко й повільно видихнув і потер перенісся.
Іноді я щиро зневажав людей.
І речі.