Спотворена брехня

16. КРІСТІАН

Луїза: До твого відома, твоя дівчина уклала угоду.

Я втупився на свій телефон, раптом мене більше зацікавив текст Луїзи, ніж брифінг Кейджа про ситуацію з Ратледжем.

Я сказав їй повідомити мені, коли вона ухвалить остаточне рішення, і вона зробила правильний вибір, як я і знав.

Я шкодував тільки про те, що не бачив обличчя Стелли і того, як загорілися її очі, коли вона дізналася про це.

Нам доведеться святкувати пізніше — для вигляду, звісно, оскільки справжня пара так і вчинила б. Можливо, вечеря в Нью-Йорку або вихідні в Парижі...

— ...може зберегти обліковий запис Ратледжа, але ми не знаємо, Sentinel... Крістіане, ти мене слухаєш? — у голосі Каге просочився натяк на роздратування.

— Так. Ми зберегли обліковий запис Ратледжа, Sentinel спробує вкрасти більше наших клієнтів, і вони нібито працюють над чимось більшим, але ми поки що не знаємо, що саме. Продовжуй, — я подивився вгору, моє обличчя закам’яніло. — І більше не питай мене.

Рот Кейджа стиснувся, але він продовжив, як було наказано.

— Ми все ще збираємо інформацію про секретний проєкт Sentinel, але ми думаємо...

Я знову опустив очі на свій телефон і відкрив профіль Стелли. За останні кілька днів вона не опублікувала нічого нового, тож я вирішив розглянути наше фото в художній галереї.

Навіть з боку вона була видіннями.

Пишні темні локони, бездоганна шкіра і довгі стрункі лінії, які перетворювали навіть найпростіший одяг на шедевр.

Щось стиснулося в мене всередині при згадці про те, як вона почувалася під моїми руками. Про те, як її запах наповнив мої легені, коли я уткнувся обличчям їй у шию, і про легке тремтіння в її голосі, коли я доторкнувся до неї.

Вона виглядала настільки захопленою цією картиною, що мені майже не хотілося переривати її, але я не міг утриматися.

Спроби триматися від неї подалі були подібні до океану, який намагається триматися подалі від берега.

Неможливо.

Поки Кейдж бубонів, я провів великим пальцем по екрану телефону.

По правді кажучи, мені не потрібно було ні в чому переконувати Уайятта на відкритті галереї. Він уже погодився найняти Harper Security, нам просто потрібно було підписати контракт, який я міг запланувати в робочий час.

Але, за словами Брока, Стелла не виходила з дому після сімейної вечері, і її потрібно було підштовхнути, щоб вийти на вулицю. Вона сяяла занадто яскраво, щоб залишатися під замком через страх.

— Які останні новини про перевірку біографічних даних? — я перервав усе, що говорив Кейдж, щоб зосередитися на найважливішому: на переслідувачеві Стелли.

Як і очікувалося, він зачаївся і був обережний з усіма записками, які надсилав їй. Усі вони були обурливо загальними, без жодного клаптика речових доказів, що вказували б нам правильний напрямок.

За відсутності нових доказів я попросив Кейджа скласти список усіх, хто був у житті Стелли, включно зі старими однокласниками, колегами та іншими впливовими особами. Більшість жертв переслідувань знали свого переслідувача тією чи іншою мірою, тож це було найкраще місце для початку.

Кейдж насупився, але мудро не став скаржитися.

— Поки що нічого підозрілого. Я дам тобі знати, щойно ми дізнаємось що-небудь, — він завагався, а потім сказав: — Слухай, я знаю, що вона твоя дівчина, але ми використовуємо багато ресурсів на...

Його знову перервали, цього разу вхідним дзвінком на мій телефон.

Стелла.

Наче я начарував її своїми думками.

Я взяв слухавку, очікуючи, що вона розповість мені про угоду з Delamonte. Вона одразу розвіяла ці очікування.

— Крістіане, — голос Стелли зірвався.

Лід поглинув полум’я, що спалахнуло при вигляді її імені.

Щось не так.

— Де ти? — я пропустив непотрібні запитання. — З тобою все гаразд? що сталося? — і перейшов прямо до суті справи.

Незважаючи на мій спокійний голос, моя рука так міцно стиснула телефон, що він тріснув на знак протесту.

— Дім, — її відповідь була ледь чутна.

— Я скоро буду.

Перед відходом я не став надягати куртку, єдине, про що я міг думати, це про те, як засмутилася Стелла, раз вона мені подзвонила.

Якби вона могла, вона б тримала всі свої проблеми при собі і намагалася впоратися з ними самостійно. Завжди допомагає іншим і ніколи не просить за себе. Той факт, що вона не...

Моє серце сповільнилося до глибокого зловісного биття, а рука зігнулася від раптової потреби щось задушити, перш ніж змусити її розслабитися.

Поки я не з’ясую, що саме сталося, мені потрібно зберігати спокій і нікого не вбивати, особливо Брока, який мав наглядати за Стеллою.

Кейдж втупився на мене, коли я ривком відчинив двері.

Я ніколи не йшов із брифінгів, ніколи. Мені подобалося знати про все, що відбувається в моєму бізнесі, навіть якщо це було до біса нудно.

— Куди ти...

— Брифінг закінчено, — я зачинив за собою двері, перервавши його на півслові.

Мої кроки відбивали холодний лютий ритм, коли я дзвонив Броку дорогою в гараж.

Якого біса він не попередив мене, що щось не так? Який сенс змушувати когось стежити за Стеллою, якщо вони не можуть виконувати свою чортову роботу?

— Стелла. Що трапилося? — я відкусив, коли він відповів.

Після короткої переляканої паузи він відповів.

— Нічого, сер.

— Нічого такого, — мій голос упав до мінусової температури. — Якщо нічого не сталося, то чому вона щойно зателефонувала мені, звучачи так, ніби була на межі сліз?

Ще одна пауза, цього разу пронизана невпевненістю.

— Вона була вдома весь ранок. Потім пішла в кафе, отримала дзвінок і виглядала до біса щасливою. Вона все ще посміхалася, коли повернулася у свою квартиру. Я не знаю, що сталося після цього, — я почув гучний ковток. — Ти сказав мені не стежити за нею, коли вона перебуває у своєму будинку.

Я так сказав, і це була клята помилка. Чортові кордони. Вони не застосовувалися, коли справа стосувалася її безпеки.

— Босе, клянуся, я не... — я практично чув, як Брок потіє над лінією.

— Ми поговоримо про це пізніше.

Я закінчив розмову Й сів у машину. Якщо в нього не було корисної для мене інформації, я не збирався витрачати час на розмови з ним.

Моєю єдиною метою було дістатися до Стелли якомога швидше.

Лють спалахнула в моїх грудях, її крижане печіння стало бальзамом для гарячої, незнайомої паніки в моїх легенях, коли я мчав до Міражу.

Між моїм McLaren і напівпорожніми вулицями я дістався туди рівно за п’ять хвилин.