Страница 53 из 167
Тремтіння пробігло по моїй спині при думці про те, що він міг би зробити, якби справді спробував.
Вигин його губ відбився на моїй шиї з чоловічим задоволенням.
— Я прийму це як «ні», —він занурив великий палець, дуже швидко, у крихітну щілину між моїм животом і поясом моїх джинсів.
— Відкрий очі, Стелло. Фотограф дивиться.
Мої очі розплющилися, щойно я почула характерне клацання затвора камери.
Фотограф заходу.
Звук виходив зліва від мене, а це означало, що кут ідеально підходив для того, щоб відобразити інтимний момент пари між мною і Крістіаном, не показуючи обличчя Крістіана, яке було заховано в правій частині моєї шиї.
Крижане відро усвідомлення загасило вогонь у моїй крові.
Це було не по-справжньому. Усе це було неправдою, яким би гарним актором не був Крістіан.
Це був бізнес, і мені не завадило б пам’ятати про це.
Я струсила його з себе і, нарешті, повернулася до нього обличчям.
— Хороша робота, — я провела рукою по грудях, намагаючись стерти тривалий спогад про його дотик. — Це була ідеальна зйомка. Як ти думаєш, фотограф дозволить мені опублікувати знімок?
Очі Крістіана звузилися. Слабкий рум’янець забарвив його рельєфні вилиці, але в його відповіді була сардонічна прохолода.
— Я впевнений, що так.
— Ідеально.
Незручна тиша наповнила раніше заряджене повітря, перш ніж його погляд повернувся до картини в мене за плечем.
— Тобі це подобається не тільки тому, що воно красиве.
Це було не запитання, але я вітала зміну теми. Це було безпечніше, ніж те, що сталося між нами кілька хвилин тому.
Уже зараз захекана, рухома хіттю жінка, яка танула від простого дотику, здавалася гарячковою мрією, що пішла шкереберть.
Я не сходила з розуму через чоловіків. Я не думала про їхні руки на мені і не задавалася питанням, якими на смак будуть їхні поцілунки.
— Ця картина говорить зі мною найбільше, — сказала я після недовгого коливання.
Я занадто сумувала за жінкою на картині, щоб вважати її фавориткою, але вона зачарувала мене так, як це робили небагато речей. Наче художник забрався в мій розум і виплеснув мої страхи на полотно для загального огляду.
Результат був одночасно визвольним і жахливим.
— Цікаво, — тон Крістіана був непроникним.
— А ти? Яка твоя улюблена? — художній смак людини багато що говорив про неї, але він не виявляв більш ніж поверхневого інтересу до жодної з робіт галереї.
— У мене немає такої.
— Повинна бути одна, яка тобі подобається більше, ніж інші, — я спробувала знову.
Його погляд міг би заморозити внутрішню частину вулкана.
— Я не любитель мистецтва, Стелло. Я тут винятково у справі, і в мене немає бажання витрачати час на привласнення переваг об’єктам, які для мене нічого не значать.
Тоді гаразд. Я зачепила нерв, хоча й гадки не мала, який саме.
Крістіан за натурою не був експресивною людиною, але я ніколи не бачила, щоб він так швидко закривався. Усі сліди емоцій зникли з його обличчя, залишивши лише натреновану порожнечу.
— Перепрошую. Я й не підозрювала, що мистецтво — така делікатна тема, — сказала я, сподіваючись зігріти раптовий холодок у повітрі. — Більшості людей це подобається.
Принаймні, не ненавиділи.
— Більшість людей любить багато речей, — тон Крістіана сказав усе, що він хотів сказати про свої думки з цього приводу. — Слово безглузде.
Не хвилюйтеся, міс Алонсо. Я не вірю в кохання.
Його слова з тієї ночі, коли ми домовилися, спливли в моїй голові.
Там була історія, але витягти кров із каменю буде легше, ніж витягнути цю історію з нього сьогодні ввечері.
— Не прихильник мистецтва чи кохання. Прийнято до відома.
Я не стала дивитися на жодну роботу і Крістіан більше ні з ким не розмовляв. Натомість ми пішли до виходу, пов’язані негласною угодою, що час закруглятися.
Тільки коли ми вийшли на вулицю, його плечі розслабилися. Він скоса глянув на мене, поки ми йшли до його машини.
— Приємно вийти з дому, чи не так?
Я набрала повні груди холодного свіжого повітря і підняла голову до неба. Місяць сяяв високо і яскраво, заливаючи світ сріблястою магією.
Ніч приховувала в собі небезпеки, але ці тіні, здавалося, зникали щоразу, коли Крістіан був поруч.
Навіть коли він був примхливим і незговірливим, він був джерелом безпеки.
— Так, — сказала я. — Це так.