Страница 50 из 167
— Серйозно? — Стелла похитала головою. — Нам доведеться це виправити, але поки що... — вона щось набрала у своєму телефоні. — Перевір свої повідомлення.
Я відкрив її повідомлення, і мені довелося двічі моргнути, щоб переконатися, що я правильно бачу.
Вона надіслала скріншот опитування в сторіз. Фотографія мене, повернутого спиною і телефоном до вуха, займала ліву частину екрана; знайомий фіолетовий єдиноріг домінував із правого боку.
Запитання було просте: з ким би ви воліли обійматися? Містер Гарпер чи містер Єдиноріг?
— Між іншим, ти програєш, — сказала Стелла. — Пан Єдиноріг переганяє тебе на п’ятдесят три на сорок сім відсотків.
Я втупився на неї, упевнений, що я неправильно розчув, і що в неї не вистачило клятого нахабства зіштовхнути мене з обірваною плюшевою твариною з косим оком у якомусь абсурдному опитуванні в соціальних мережах.
Я також був упевнений, що не можу програти згаданій плюшевій тварині.
— Опитування має бути зірване, тому що це смішно, — я намагався не звучати так ображено, як я себе почував.
— Це не так, але в тебе є двадцять три години і п’ятдесят одна хвилина, щоб надолужити згаяне, — посмішка Стелли потьмяніла, а в її очах знову з’явилася нервозність. — Виманити його великою кількістю постів, правильно?
Її переслідувач.
Можливо, вона не хотіла визнавати, що між нами існує потяг, але вона достатньо довіряла мені, щоб беззастережно прийняти мою рекомендацію.
Я звинувачував у швидкоплинному болю в грудях печію. Моєму лікарю буде чим зайнятися під час нашого наступного огляду.
— Так. І для протоколу... — я постукав по екрану телефону. — Тобі потрібні підписники з кращим смаком, якщо вони вибирають єдинорога, а не мене. Я ношу Brioni, чорт забирай.
Сміх Стелли нарешті змусив мене посміхнутися.
Попри те, що сталося дві ночі тому, її світло все ще сяяло, і вона була більш стійкою, ніж безліч людей, включно зі мною, вважали її.
Це моя дівчинка.