Спотворена брехня

— Це почалося два роки тому, — тихо сказала вона. — Одного разу я прийшла додому і знайшла перший лист у своїй поштовій скриньці. Здебільшого це було про те, якою красивою він мене вважав і як він хотів би запросити мене на побачення. Я була налякана тим, що він знав, де я живу, але зміст не був особливо тривожним. Це звучало так, ніби старшокласник написав своєму таємному коханню. Але листи продовжували приходити, і він почав включати в них мої відверті фотографії. Ось тоді я справді охрініла. Я встановила нову систему безпеки і купила електрошокер, але мені все одно не вистачило цього. Щоразу, коли я виходила або входила у свій будинок, я... — невеликий поштовх розірвав тонкі лінії її шиї. — У той час я жила з Джулс, що трохи допомогло. Але я також турбувалася про те, що вона може потрапити під перехресний вогонь, якщо щось трапиться. Я розповіла їй про записки, і вона наполягла, щоб ми звернулися в поліцію, але вони поставилися до всього цього зі зневагою. По суті, вони сказали мені перестати так багато писати про своє життя і місцезнаходження в соціальних мережах, якщо я не хочу, щоб до мене тягнулися гади.

Її голос ставав дедалі тихішим із кожним словом, як і її поза, поки вона не скорчилася в позі сидячого ембріона.

Мені не потрібно було бути телепатом, щоб прочитати підтекст.

Частина її думала, що ці виродки мають рацію.

— Що вони сказали? — моя м’яка відповідь суперечила холодному печінню гніву, що вторгається в мої вени.

Настав час зателефонувати головному суперінтенданту.

— Сталкер незабаром зупинився, тож, гадаю, це не має значення, — Стелла тугіше намотала намисто на палець.

— Це має значення. У поліції була робота, і вони її не виконували, — мої м’язи напружилися від невпевненості в її очах. — Те, що вони сказали, було нісенітницею. Це не твоя вина. Мільйони людей щодня публікують у соціальних мережах усе, що вони роблять. Це не означає, що вони запрошують людей турбувати їх. Ти б звинуватила жінку в тому, що на неї напали, якби вона була в короткій спідниці?

— Звісно ж ні, — вона здригнулася.

— У яблучко. Люди самі роблять вибір. У тебе є право жити так, як ти хочеш, не турбуючись про мерзотників, які не можуть приборкати свої найгірші пориви.

— Я знаю. Просто... — Стелла запнулася, потім похитала головою. — Я знаю.

— Це була найбільша кількість лайки, яке я чула з тих пір, коли ми зустрілись, — вона замовкла на мить, перш ніж обдарувати мене несміливою посмішкою, яка розтопила лід у моїй крові.

Короткий смішок пронісся повз згасаючу лють у моїх грудях і розлетівся по повітрю.

— Іноді цього вимагає ситуація, — я простягнув руку. — Іди сюди, метелику.

Мені не подобалося втішати людей майже так само, як мені не подобалося, коли вони перебували в моєму особистому просторі, але, враховуючи все, через що вона пройшла, я можу порушити свої правила цього разу.

— І всі попередні рази, коли ти порушував правила заради неї,

— насміхався голос у моїй голові.

— Що сталося з тим планом, щоб триматися подалі від неї? Га?

Я засунув голос у металеву коробку в найтемніших куточках мого розуму і зачинив кришку.

Самовдоволений виродок.

Після недовгого коливання Стелла присунулася ближче, поки я не зміг посадити її до себе на коліна. Вона не пручалася й тепло ковзало по моїй шкірі, коли я провів великим пальцем по елегантній лінії її підборіддя.

— У тебе збереглися листи дворічної давнини?

Що більше в мене було речових доказів, то краще.

— Вони в моїй спальні. Я можу знайти їх. — вона кивнула.

— Добре. Я заберу їх пізніше, — я ще не був готовий відпустити її. Я не міг згадати, коли востаннє хтось сидів у мене на колінах, але це відчуття було дивно заспокійливим.

— Я ненавиджу це, — голос Стелли знизився до шепоту. — Я ненавиджу відчувати себе безпорадною. Хотіла б я знати, чого він хоче. Він завжди говорить про те, що він... що він хотів би зробити зі мною, але, наскільки мені відомо, він ніколи не наближався до мене. Жоден із хлопців, які загравали зі мною, не схоже, що вони здатні переслідувати і домагатися, але я думаю, ми ніколи не дізнаємося, — легке тремтіння пробігло по її хребту. — Його не було багато років, а тепер він повернувся. Чому?

На це в мене була відповідь.

— Через мене, зверни увагу на час, — сказав я у відповідь на її видиме замішання. —Ти розмістила нашу фотографію в соціальних мережах — ти вперше офіційно оголосила про бойфренда. За кілька днів він надсилає тобі записку, в якій ідеться про те, що ти повинна була його дочекатися. Я не знаю, куди він подівся останні два роки, але очевидно, що наші стосунки спровокували його.

Найпростіше пояснення зазвичай виявлялося правильним, а послідовність подій вибудовувалася занадто ідеально, щоб бути збігом.

— О Боже, — обличчя Стелли зблідло. — Чи означає це, що я повинна перестати писати про нас? Що, якщо він загострить ситуацію наступного разу?

— Ні, — твердо сказав я. — Ми посилимо твою охорону, але нам потрібні нові пости, щоб виманити його. Що раніше ми його знайдемо, то швидше зможемо посадити виродка за ґрати, — або на шість футів під землю. — Повір мені, — я заспокійливо поклав руку їй на спину, хоча мої м’язи стиснулися при думці про те, що хтось загрожує їй. — Я не дозволю, щоб із тобою щось трапилося.

Навіть якби мені самому довелося прийняти кулю.

— Правильно. Це має сенс, — Стелла глибоко зітхнула, перш ніж знову насупилася. —Що як...

Я чекав, цікавість закипала по її щоках.

— Що, якщо він прийде за тобою, і ти постраждаєш?

Вогонь спалахнув у моїх грудях, так раптово і несподівано, що я б упав на коліна, якби стояв.

Мій пульс прискорено калатався від незнайомого тепла, що розливається по моїх венах, але я зберігав безпристрасний вираз обличчя, обвиваючи рукою її потилицю.

— Я можу подбати про себе, але твоя турбота врахована, — я розтягував слова. — Я й не підозрював, що ти так дбаєш про мою безпеку.

— Мені все одно. Я маю на увазі, я знаю, але я... ти знаєш, що я маю на увазі.

— Не впевнений, що знаю.

Я стримав сміх, почувши її чарівне гарчання розчарування.

— Ти нестерпний.

— Мене називали й гірше.

Стелла сіла боком до мене на коліна, так близько, що я міг порахувати кожну вію, що обрамляє ці прекрасні зелені очі, і помітити крихітну родимку за її правим плечем.

Тепло, світло і грація, все упаковано в ідеальну упаковку й лежить прямо переді мною.