Спотворена брехня

— Чи є секс частиною угоди? Якщо це не так, це має бути. Крістіан виглядає так, ніби він звір у ліжку, — як і очікувалося, Джулс першою оговталася від шоку й одразу перейшла до брудної частини. — Без образ, але тобі не завадило б трохи любові в житті. Як би ми тебе не обожнювали, є речі, які ми не можемо тобі надати.

— Ні, цього немає і ніколи не буде, — твердо сказала я.

Я ясно дала зрозуміти Крістіану, що наша домовленість не передбачатиме жодних фізичних проявів прив’язаності, якщо тільки вони не будуть необхідними для продажу нашого суспільного іміджу як пари.

Секс не враховувався в домовленості. Взагалі. Неважливо, наскільки він був чудовий або наскільки гарний у ліжку.

Моя шкіра спалахнула при уявному образі оголеної...

Не йди туди.

Ось що сталося, коли я пропустила ранкову рутину. Мій мозок сказився і почав зображати те, що йому нічого було зображати. Я навіть не могла згадати, коли востаннє фантазувала про секс, не кажучи вже про те, щоб мати його.

— Ти впевнена, що все гаразд? — занепокоєння Ейви було відчутним. — Ти ніколи раніше так не дбала про кількість своїх підписників.

Я не була одержима цим, як інші блогери, але сказати, що мені байдуже, було б брехнею.

Усім, хто намагався розвивати платформу в соціальних мережах, було небайдуже, а ті, хто казав, що байдуже — брехали.

Ці маленькі цифри можуть завдати шкоди психічному здоров’ю будь-якої людини.

— Я не намагаюся поводитися агресивно, — м’яко додала Ейва. —Якщо це те, чим ти хочеш займатися, ми підтримаємо тебе. Це тільки здається, що трохи...

— Не в твоєму стилі, — закінчила Бріджит.

Я втупилася на напівпорожню чашку з їжею в руці.

— Можливо. Але, можливо, настав час спробувати щось нове.

Мені було двадцять шість. У мене була одна «справжня» робота відтоді, як я закінчила навчання, і жодних значних змін у моєму особистому чи професійному житті. Я вважала ведення блогу своєю другою роботою, але багато людей цього не робили, і я ненавиділа те, як я дозволяла їхній думці впливати на багатогодинну справжню працю, яку я витрачала на написання текстів, стил., фотографії і соціальні мережі.

Здебільшого я робила те ж саме, що і з часів коледжу, тільки я була старшою і трохи більш пересиченою.

Тим часом Ейва переїхала до Лондона (нехай і тимчасово), побралася і отримала роботу своєї мрії, подорожуючи світом як фотографиня, Бріджит вийшла заміж і стала чортовою королевою, а Джулс пройшла через адвокатуру, стала впливовою адвокатесою й переїхала до свого хлопця.

Усі починали новий розділ свого життя, а я застрягла у пролозі, чекаючи, коли буде розказана моя історія.

Я проковтнула гіркоту, що обліпила мій язик. Якби я не струснула речі, то назавжди залишилася б незакінченим рукописом. Тисяча потенційних слів, які так і не потрапили на сторінку. Хтось, хто міг би бути чимось замість того, хто щось зробив.

— Зрозуміло. Зміни - це приправа до життя, — погодилася Джулс. Її обличчя пом’якшилося, перш ніж вона додала: — Як і сказала Ейва, ми не намагаємося кинути тобі виклик. Ми просто хочемо переконатися, що це те, чого ти справді хочеш. Якщо ти щаслива, то й ми щасливі.

— Я знаю, — я криво посміхнулася. — Ризикуючи здатися абсолютно дурною... я люблю вас, друзі.

— Ти це чула? — Джулс поклала руку їй на груди і подивилася на Ейву. — Вона любить нас. Вона справді любить нас!

— Ти знаєш, що це означає, — урочисто сказала Ейва.

— Ви, друзі... — я ледь встигла поставити свій напій, як вони схопили мене в обійми. — Зупиніться! — я розсміялася, моя колишня меланхолія розчинилася під їхньою прихильністю.

— Не звертайте на мене уваги. Я просто тут, в Ельдоррі, зовсім не заздрю, — сказала Бріджит.

Я підняла слухавку, щоб ми могли знову її побачити. У неї був напів кумедний, напів заздрісний вираз.

— Ти маєш відвідати нас найближчим часом. Ми сумуємо за тобою.

Ми не бачили її особисто з дня народження Ейви минулого року, коли вона здивувала нас на вечірці.

— Я приїду, обіцяю, — Бріджит стала серйозною. — А поки будь обережна з Крістіаном. Він не з тих людей, які роблять що-небудь по доброті душевній.

Ні, він не був. Але мені не потрібно було, щоб Бріджит говорила мені про це.

Після того, як через годину мої друзі пішли з обіцянками нікому, зокрема своїм близьким, не розповідати про мою угоду з Крістіаном, я прийняла душ і заварила собі свіжий чайник чаю, перш ніж нарешті взяла телефон. Я втупилася на значок Інстаграму на своєму екрані і, затамувавши подих, зайшла у свій профіль.

Ой. Мій. Бог.

Я втупилася на свої цифри, впевнена, що в мене галюцинації.

Понад сто тисяч лайків, чотири тисячі коментарів і десять тисяч нових підписників за ніч.

Я вщипнула себе й здригнулася від різкого нападу болю. Не галюцинація.

Я очікувала на гарні результати на фото з Крістіаном, але не очікувала цього.

Запаморочення роздулося в мене в грудях, поки мій розум мчав за можливостями.

Чи буде ще одне фото з Крістіаном таким же вірусним, чи це була єдина фотографія, бо вона була першою?

Був тільки один спосіб дізнатися.

У моїй голові танцювали образи мільйона підписників, шестизначних угод з брендами і виплати річної суми догляду за Маурою за один раз із рештою заощаджень.

Можливо, я підписала угоду з дияволом, коли погодилася на мою домовленість із Крістіаном...

Але це не означає, що воно того не варте.