Страница 33 из 167
9. СТЕЛЛА
— Стелло! Я знаю, що ти там. Відкривай!
О ні.
Я зарилася обличчям у шовкову наволочку, сподіваючись, що голос піде, але, знаючи його власницю, вона ночуватиме у моєму холі, доки мені неминуче не доведеться піти на свіже повітря і їжу.
Моя ранкова відвідувачка була дуже наполегливою.
— Стелло Алонсо! Тобі не сховатися від мене, — пауза, за якою послідувало більш примирливе. — У мене є матча.
Стогін вирвався в мою подушку.
Я не мала заносити Джулс до свого списку дозволених відвідувачів, але я також не очікувала, що вона виб’є мої двері о... Я підняла голову і глянула на свій електронний годинник... 07:54 ранку.
Оскільки вона вже була тут, і шанси, що вона піде без відповіді, були невеликі, я змусила себе підвестися з ліжка й пройти у вітальню.
Шкода, що в мене не було більше часу, щоб підготуватися до взаємодії з людьми. У мене ще не було можливості навіть умитися, не те що помедитувати чи позайматися ранковою йогою.
Я придушила позіхання, коли відчинила двері й моргнула, побачивши пухнасту фігуру у фіолетовому переді мною.
— Вчасно, — Джулс стояла в холі, впершись однією рукою в стегно, а в іншій тримала тацю з напоями з найближчої кав’ярні. — Ще п’ять хвилин, і я б виламала твої двері.
— Руками? Сумнівно.
Я посміхнулася її скривдженому зітханню.
— Хто ти і що ти зробила зі Стеллою? Вона б ніколи не сказала щось настільки образливе.
— Стелла, про яку ти говориш, зазвичай не зустрічає людей, що ломляться в її двері о восьмій ранку.
Я провела рукою по обличчю. Мені здавалося, що моя голова набита ватяними тампонами, і я не могла зосередитися ні на чому, окрім як на тому, що скоріше б заповзла назад у ліжко.
— По-перше, 8:05. По-друге, чи можеш ти звинувачувати мене за вчорашню бомбу, яку ти скинула в Інстаграм? Ти... — Джулс різко видихнула і провела рукою по пухнастому фіолетовому пальто. — Ні, ми не будемо робити це в коридорі. Давай поговоримо всередині. Чи можу я увійти?
— Ти б пішла, якби я сказала «ні»?
Її лазерний погляд пропалював крізь її гігантські сонцезахисні окуляри мою шкіру.
Правильно.
— Ти згадувала про матчу? — я зітхнула і відчинила двері ширше.
Я відмовилася від кави багато років тому, бо вона посилювала мою тривогу. Матча-латте був найближчим мені варіантом еспресо в ці дні.
—Так. Вважай це моїм хабарем за всі пікантні подробиці, — Джулс простягнула мені напій, коли вона пройшла всередину і підняла сонцезахисні окуляри на маківку. — А тепер... — вона глибоко вдихнула. — Ти зустрічаєшся з кимось? Ти назвала його «своїм коханням»? Як я не знала про це? Як довго ви зустрічаєтеся?
Я здригнулася від зростаючої кількості її запитань, тоді як будівельна бригада вторглася в мою голову.
Бам! Бам! БАМ!
Кожен помах молота віддавався в моєму черепі з силою, від якої гуркотіли кістки.
Скільки я випила минулої ночі? Не так вже й багато, правильно? Зазвичай я обмежувала прийом алкоголю трьома склянками за ніч, але після трьох склянок у мене не було б такого похмілля.
Я вщипнула себе за переднісся і спробувала зібрати воєдино нечіткі шматочки минулої ночі.
Дитячі черепашки. Очі кольору віскі. Шампанське, сукні і...
— Це все, що ти хочеш?
— І близько ні.
Спогад про мою зустріч із Крістіаном врізався в мене з такою силою, що в мене перехопило подих.
Усе повернулося назад — наша угода, фотографія, яку я розмістила, чудова шорсткість його руки в моїй, коли ми розмовляли з Майком, і п’янкий запах його запаху, коли він притиснув мене до стіни.
Частина мене була роздратована його надмірним захистом, коли я щойно пішла у ванну, заради всього святого.
Інша, більш ганебна частина була в захваті від думки, що йому не все одно.
Жалюгідно? Імовірно.
Істинно? Беззаперечно.
Ніхто так сильно не піклувався про мене з часів Маури, а ми з Крістіаном навіть не зустрічалися по-справжньому.
— ...це хто?
— Хм? — чи був Крістіан удома, чи вже поїхав на сьогодні?
Я спробувала уявити, як він їсть і спить, як нормальна людина, та не змогла.
— Хто твій хлопець? — повторила Джулс. — Ти його не позначила, але цей годинник... — вона порухала бровами. — Я можу сказати тільки по його руці, що він гарячий.
Ще одна деталь минулої ночі стала на місце.
Мій пост в Інстаграмі. Я була так зайнята на галаконцерті, що не перевірила свої повідомлення.
— Я... — я ковтнула раптовий клубок у горлі.
— Добрий ранок! — швидкий стукіт у напіввідчинені двері перервав мою відповідь. Увійшла Ейва, яка виглядала занадто яскравою і свіжою для такого раннього ранку. —Я запізнилася? Я пропустила що-небудь хороше? — вона поставила білу сумку Crumble&Bake на бічний столик. — Випічка на сніданок, — пояснила вона, простеживши за моїм поглядом.
Вона відкрила сумку і роздала кекси.
У мене слинка потекла від запаху.
Принаймні, мої друзі приносили їжу на мій допит. Я була не проти хабарництва.
Я мало не застогнала, коли смак теплого свіжоспеченого кексу вибухнув на моєму язиці. Безумовно не проти.
— Стелла якраз збиралася розповісти мені, хто її таємничий хлопець, — Джулс відірвала шматок чорничного кексу й сунула його в рот.
Обличчя Ейви прояснилося.
— Б’юся об заклад, він гарячий, — сказала вона. — За годинником видно.
— Це те, що я сказала! — Джулс просяяла. — Великі уми думають однаково.
Банановий кекс прокис у мене в роті, коли вони вичікувально втупилися на мене.
Одна справа брехати в соціальних мережах, зовсім інша — брехати друзям в обличчя. Я не розповіла їм усього про своє життя — вони думали, що в мене чудові стосунки із сім’єю, і нічого не знали про Мауру. Бути «ідеальною сім’єю» було так важливо для моїх батьків, що ділитися чимось, що не відповідало цьому, було важче, ніж мало бути.
Ейва і Джулс були моїми найкращими подругами, але я, як і раніше, тримала так багато у своєму житті при собі.
Але чи можу я стояти тут і говорити їм, що ми з Крістіаном зустрічаємося, хоча насправді це не так? У всякому разі, не зовсім.
Один крок за раз.
Вони запитали тільки його ім’я, а не подробиці наших стосунків. Я перейду цей міст, коли доберуся до нього.
— Він...
Мене знову перервали, цього разу наполегливим дзвінком мого телефону.
Мені не потрібно було перевіряти ідентифікатор абонента, щоб дізнатися, хто дзвонить, і швидкий погляд на вхідний FaceTime підтвердив мою правоту.