Спотворена брехня

— Тобі слід проводити більше часу з родиною, — сказав він. — Трохи розслабитися. Минулого місяця я возив дружину й дітей на лижі, і це було найкраще...

Я не слухав його, поки він базікав про природний талант свого сина до зимових видів спорту. Мені було плювати на його сімейний відпочинок, а його діти звучали до біса дратівливо.

Стелла, навпаки, виглядала щиро зацікавленою. Вона ставила запитання про захоплення його дітей і запропонувала пов’язати його з екологічно чистим модним брендом, який міг би стати хорошим партнером для щорічного благодійного показу мод його дружини.

Усе було так душевно, що хотілося кого-небудь застрелити, щоб розвеселити обстановку.

— Де була ваша остання сімейна відпустка? — Річард знову привернув мою увагу до себе.

— Я не їжджу на сімейний відпочинок, — навіть якби моя сім’я була жива, я б скоріше відрубав собі руку, ніж вирушив у який-небудь груповий круїз Карибським морем.

Кущисті брови Річарда насупилися, а Стелла стиснула мою руку, що було схоже на застереження.

— Крістіан може бути трудоголіком, але він не весь час зайнятий справами, — швидко сказала вона. — Кумедний факт: ми танцювали на весіллі, але я погодилася зустрічатися з Крістіаном тільки пізніше. Коли я зіткнулася з ним, працюючи волонтеркою у будинку для літніх людей.

Моя посмішка застигла. Якого хріна?

Це була не та історія, про яку ми домовлялися.

— Крістіан і волонтерство? — скептицизм забарвив слова Річарда.

Я не звинувачував його. Моя благодійність дійшла до того, що я виписував великий чек.

— Так, — посмішка Стелли не зрушила з місця. Вона проігнорувала мій застережливий погляд, щоб залишитися в рамках сценарію, і продовжила: — Спочатку йому було трохи незручно, але це приросло до нього. Він единий. Мешканці просто обожнюють його, особливо в ніч бінго.

Вона понизила голос.

— Він не визнає цього, але навмисно дозволяє їм перемогти. Одного разу я бачила, як він сховав виграшну карту.

Ніч бінго? Дозволити їм перемогти? Чорт забирай.

— Хм, — Річард подивився на мене з новознайденим інтересом. — Не знав, що це в тобі є, Гарпере.

— Повірте мені, — мій тон відповідав Сахарі за сухістю. — Я теж.

Ми базікали ще кілька хвилин, поки до нас не підійшла дружина Річарда. Вони зі Стеллою миттєво встановили взаєморозуміння і продовжили свою розмову, залишивши нас із Річардом обговорювати справи.

Він слухав, як я пояснюю, чому йому потрібна професійна команда захисту, але перервав мене, перш ніж я встиг зробити офіційну заяву.

— Я знаю, навіщо ти прийшов, Гарпере, і це не заради черепашок. Не те, щоб я сказав це своїй дружині. Вона була в захваті, коли ви відповіли «так», — Річард кинув ласкавий погляд на дружину, яка розмовляла з послом з Ельдорри.

Мої плечі напружилися.

Де, чорт забирай, Стелла?

Лише десять хвилин тому вона розмовляла з дружиною Річарда. Мої очі просканували кімнату, але я не знайшов її, перш ніж Річард знову заговорив.

— Мій телефон розривається від пропозицій безпеки відтоді, як я звільнився зі своєї старої команди. І так, я знаю, що Harper Security краще за всіх, — він підняв руку, коли я відкрив рот, щоб відповісти. — Але мені подобається добре ладнати з людьми, з якими я працюю. Мені потрібно довіряти їм. Ти завжди був холоднокровним виродком, але... — він провів рукою по підборіддю. — Можливо, я був неправий.

Шматочки головоломки, що пояснюють, чому Стелла відхилилася від сценарію, стали на свої місця. Мабуть, вона вловила незрозумілу потребу Річарда в особистому зв’язку.

Нікому з моїх ділових партнерів і нинішніх клієнтів не було діла до особистих зв’язків. Вони дбали тільки про те, щоб виконати роботу.

Я вважаю, що все було вперше.

Я сховав крихітну посмішку, перш ніж закрити угоду, яку Стелла відкрила для мене.

Я недооцінив її.

Щойно я отримав можливість, мені знадобилося менше десяти хвилин, щоб домогтися від Річарда усної згоди. Контракт буде в нього в поштовій скриньці до кінця ночі.

Курц вибув з гри ще до того, як вийшов на ринг.

Коли Річард пішов, щоб привітати чергового гостя, я знову озирнулася кімнату в пошуках Стелли.

Дружина Річарда і посол усе ще розмовляли біля вистави про слонів. Курц загравав із якоюсь невдалою блондинкою в барі.

Стелли не видно. Навіть якщо вона пішла у ванну, вона вже мала повернутися. Це було занадто довго.

Щось не так.

Моє серцебиття сповільнилося, поки воно не перетворилося на віддалений барабан у моїх вухах. Я протиснувся крізь натовп, не звертаючи уваги на протести й брудні погляди, намагаючись знайти хоча б натяк на темні кучері й зелений шовк.

Нічого.

У моїй свідомості промайнув швидкоплинний образ її, що лежить десь на підлозі, поранена і стікає кров’ю. Наростала паніка, настільки чужа, що моє тіло боролося з її вторгненням, доки гарячий, шалений приплив, нарешті, не подолав мій опір і не заповнив мої вени.

Реакція більшості людей не одразу повернулася б до того, що вона в небезпеці, але я працював в особистій охороні. Це була моя чортова робота.

Крім того, за ці роки в мене накопичився довгий список ворогів. Багато хто, не вагаючись, зв’язався б зі мною через когось, хто мені небайдужий, а сьогодні ми зі Стеллою дебютували як пара.

Чорт. Я повинен був бути більш обережним, але я перевірив список гостей. Крім Курца, який був так само компетентний, як малюк, що керує важкою технікою, я не бачив нікого, хто викликав би занепокоєння.

Звісно, хтось міг легко прослизнути разом з офіціантами, помічниками чи десятками інших людей, які працюють на вечірці.

Я стиснув щелепи, коли увійшов у тьмяно освітлений коридор збоку від головної кімнати.

Якщо хто-небудь торкнувся хоча б волосини на її голові...

Двері наприкінці коридору відчинилися, і, ніби я викликав її силою волі, Стелла вийшла, виглядаючи спокійною і неушкодженою.

Здивування відбилося на її обличчі, коли вона побачила мене.

— Привіт! Ти закрив... — її фраза обірвалася з тихим зітханням, коли я скоротив відстань між нами і притиснув її спиною до стіни.

— Де ти була? — мій пульс забивався в шаленому ритмі, коли я оглядав її з голови до ніг, шукаючи травми або ознаки лиха, а вона дивилася на мене, як на інопланетянина, який здійснив аварійну посадку на Землю.

— Я була в туалеті, — вона говорила повільно, ніби говорила з дитиною. Тільки тоді я помітив таблички з туалетами на дверях.

—Усе нормально? Ти поводишся дивно, — вона насупилася.