Спотворена брехня

Сукня мерехтіла ледь вловимим сяйвом щоразу, коли я рухалася, а коли я повернулася і повернула голову, то побачила тоненькі бретельки, які перехрещувалися на моїй спині.

Не було ні грама зайвої тканини, ні єдиного місця поганого пошиття.

Крістіан точно визначив мої розміри. Кожен дюйм шовку прилипав до мого тіла, ніби його зробили спеціально для мене.

Я не була схильна до драматизму, але я не думала, що драматизую, коли говорила, що помру за цю сукню.

Це було ідеально.

Я дозволила собі зайву хвилину оцінити сукню, перш ніж закінчила готуватися.

Макіяж? Є.

Підбори та прикраси? Є.

Клатч достатньо великий, щоб умістити мій телефон, ключі, кредитну картку, невеликий шматочок агату і помаду? Є.

Я накинула шаль на випадок, якщо змерзну, перевірила зуби на предмет залишків помади і глибоко зітхнула, перш ніж повернутися у вітальню.

Крістіан усе ще стояв, притулившись до стіни, дивлячись на маленький предмет у руці. Я не могла розібрати, що це було, перш ніж він випростався і запхав його в кишеню.

Наші погляди зустрілися, і в моєму животі загорівся вогонь.

Він більше не дивився ні на предмет, ні на що-небудь ще в кімнаті.

Кожна унція його уваги була переспрямована на мене, і я відчувала його тяжкість на своїй шкірі, як грубу ласку коханця.

Рідка електрика стікала по моєму хребту і накопичувалася в шлунку.

Своїм простим поглядом Крістіан освітив мене зсередини.

— Ідеально, — повага зважила його м’яку оцінку.

Ідеально.

Хоч би як я старалася, я ніколи не була ідеальною і ніколи не буду.

Проте одне слово звільнило метеликів у клітці в моїх грудях, перш ніж я повернула їх назад у хватку.

Він говорить про сукню, ідіотко. Це навіть не справжнє побачення. Ви підписали контракт, у якому йдеться про це менше тижня тому.

Метелики пурхали, не звертаючи уваги.

— Ти добре розбираєшся в одязі, — я змусила свої ноги рухатися, поки не опинилася менш ніж за три фути від нього. Його чудовий чоловічий аромат наповнив мої легені й затьмарив заспокійливі ноти моєї улюбленої лавандової евкаліптової свічки. — Я вражена.

— Це один із моїх численних талантів, — протягнув Крістіан.

Натяк на роздуми був ледь вловимим, але цього було достатньо, щоб по моїх щоках спалахнув прилив тепла.

Сміх затанцював у його очах, коли я підняла підборіддя і втупилася на нього, як я сподівалася, байдужим поглядом.

Холоднокровний, спокійний, зібраний.

— Добре знати, — я не попалася на його вудочку.

Одна справа, коли моє тіло божеволіє поруч із ним. Інша справа показати це.

Я задула свічку і вимкнула світло, після чого пішла за Крістіаном вниз. Скромний чорний автомобіль чекав нас біля входу.

— Сьогодні не McLaren? — я влаштувалася на задньому сидінні.

Крістіан ковзнув поруч зі мною, водій зачинив двері, і ось так ми влаштувалися в тихому, відокремленому світі італійської шкіри і гладких дерев’яних вставок. Закрита перегородка розділяла місця водія і пасажира, щоб наша розмова залишалася конфіденційною.

— Парковка — це біль, і я не довіряю камердинерам, — Крістіан перевів погляд на телефон у мене на колінах. — Я помітив, що ти ще не розповіла своїм підписникам про нас.

Слово «нас» змішалося з ароматами моїх парфумів і його одеколону, перш ніж розсіялося з тихим зітханням.

Я підняла брову у відповідь на його недбале, але дивно зважене зауваження.

— Я думала, у тебе немає соцмереж.

— Те, що я не користуюся соціальними мережами, не означає, що я не знаю, що там відбувається.

— Ти думаєш, що знаєш усе.

— Я знаю, — слова звучали з упевненістю людини, яка щиро вірила в те, що вона говорила.

Не дивно, що його звали Крістіан. У нього був великий комплекс Бога.

— Тоді б ти знав, що я оголошу про це. Скоро, — мої зуби встромилися в нижню губу, коли мої нерви знову з’явилися несвоєчасно.

— Тобі варто, — томна відповідь Крістіана заглушила мою мерехтливу тривогу. — Ти підеш зі мною на сьогоднішній захід. Ти повинна отримати щось із цього.

— Я отримаю. Просто чекаю відповідної можливості для фото, — я зробила заспокійливий вдих через легені. — Можливо, я опублікую сьогодні ввечері.

Якби модний гала-концерт не став хорошим кормом для соціальних мереж, я не знаю, що могло б бути.

— Добре.

Усвідомлення спалахнуло в мені від натяку на власництво в його голосі.

Пасмо волосся, що вибилося, вислизнуло з моєї зачіски і впало на обличчя. Я була так вражена ранньою появою Крістіана, що забула закріпити його ще лаком для волосся.

На щастя, це була одна з тих зачісок, які мали кращий вигляд, що бруднішою вона була, але дивний потік утримував мої губи зімкнутими, а тіло напруженим, коли Крістіан підняв руку, щоб заправити волосся, що вибилося, мені за вухо.

Рух був млосним, його дотик легким шепотом, але мої соски витягнулися від м’якого дотику його шкіри до моєї щоки. Жорсткий, чутливий, що випрошував унцію такої самої уваги.

На мені не було бюстгальтера.

Крістіан завмер. Його увага зосередилася на реакції мого тіла на його простий дотик, і я була б в жаху, якби не була так відволічена болем, що розквітав усередині мене.

Віскі й полум’я спалахнули в цих вражаючих очах.

Його рука залишалася на моїй щоці, але його увага торкнулася мене всюди — мого обличчя, моїх грудей, мого живота і болісно чутливого клітора. Він залишив вогняний слід, такий палючий, що я майже очікувала, що моя сукня розпадеться.

— Обережніше, Стелло, — його тихе попередження пульсувало в мене між ніг. — Я не той джентльмен, за якого ти мене приймаєш.

Образи зім’ятого шовку і кинутих костюмів, грубих слів і ще більш грубих дотиків пронеслися в моїй свідомості. Продукт інстинкту, а не досвіду.

Моя відповідь пробилася крізь пересохле горло.

— Я зовсім не вважаю тебе джентльменом.

Повільна, лінива посмішка торкнулася його губ.

— Розумна дівчина.

Він відкинувся назад і опустив руку, водночас повернувши голову, щоб подивитися у вікно. Вулиці округу Колумбія проносилися повз, але все, на чому я могла зосередитися — це тепла, власницька тяжкість на моїй нозі.

Рука Крістіана майже недбало лягла на моє стегно, ніби це було природним місцем для його дотиків, а не чимось, що він планував.

Розріз моєї сукні оголював більшу частину моєї правої ноги, і вигляд його сильної, засмаглої руки на моїй оголеній шкірі жодним чином не полегшив тиск рідини, що згорнулася в моєму шлунку.