Страница 25 из 167
Що, якщо я вибухну на заході? Що, якщо я спіткнуся або скажу що-небудь дурне? Що, якщо він зрозуміє, що я не та супутниця, на яку він сподівався, і розірве нашу угоду?
Я інстинктивно потягнулася до свого кришталевого кулона. Сьогодні я вибрала для зцілення унакітову яшму і стискала її щосили, поки прохолодний камінь не зігрів і не заспокоїв мої нерви.
Це чудово. Усе буде добре.
Маура, не звертаючи уваги на моє внутрішнє сум’яття, просяяла і нахилилася вперед при згадці про вечірку.
— О, прикольно. Що на тобі вдягнуто?
У той момент вона звучала так, як колись, у мене стиснулося серце.
Вона весь час дражнила мене через хлопчиків. Я, будучи підлітком, дратувалася і скаржилася, але я все одно розповідала їй про всі свої таємні захоплення.
— Я ще не вирішила, але впевнена, що знайду що-небудь. Головне питання в тому, що мені робити з моїм волоссям? — я вказала на свої кучері. — Підняти чи залишити?
Ніщо так не оживляло її, як тема волосся. У неї було пряме волосся, але їй довелося навчитися доглядати за моєю специфічною текстурою волосся, коли я була малою, і з роками вона стала неофіційною експерткою.
Я досі використовувала процедуру після душу, яку вона вигадала для мене, коли мені було тринадцять: наносила крем для завивки, розчісувала гребінцем з рідкими зубчиками, витискала зайву вологу, наносила арганову олію і накручувала волосся вгору для чіткості.
Воно працювало заворожуюче.
Посмішка зігнула мої губи у відповідь на обурене хмикання Маури.
— Це вечірка в Смітсонівському інституті. Ви маєте підняти його. Ідіть сюди, — вона покликала мене. — Доведеться все робити самій, — пробурмотіла вона.
Я придушила сміх і пересунула свій стілець поруч із нею, поки вона виймала шпильки зі свого пучка, щоб творити свої чари.
Я заплющила очі, дозволяючи заспокійливій тиші і знайомим, заспокійливим рухам її пальців огортати мене.
Її рухи були повільними і невпевненими. Те, на що в неї йшло кілька хвилин, коли я була дитиною, тепер займало в неї втричі більше часу. Але мене не хвилювало, скільки часу це зайняло в неї або який вигляд мав результат; Я дбала тільки про те, щоб проводити з нею час, коли ще могла.
— Ось, — задоволення наповнило голос Маури. — Усе зроблено.
Я розплющила очі й побачила наші відображення в дзеркалі, що висіло на протилежній стіні. Вона закрутила моє волосся у високу косу зачіску. Половина локонів уже випадала, а решта, ймовірно, випаде, щойно я поворухнуся.
Маура стояла поруч зі мною з гордим виразом обличчя, і я згадала ніч мого першого шкільного танцю — ми стояли у своїх точних позах зараз, за винятком того, що ми були на тринадцять років молодші й на тисячу років безтурботніші.
Тієї ночі вона теж зробила мені зачіску.
— Дякую, — прошепотіла я. — Це красиво.
Я потягнулася, щоб ніжно стиснути її руку, що лежала на моєму плечі. Вона була такою тонкою і тендітною, що я боялась, що вона зламається.
— Будь ласка, Фібі, — вона погладила мене іншою рукою, вираз її обличчя став туманним.
Кисень відключився на півдорозі до моїх легень.
Я відкрила рота, щоб відповісти, але не змогла вимовити жодного слова, крім сліз, що підступили до горла.
Замість цього я опустила погляд у підлогу і спробувала дихати через кулак, що стискав моє серце.
«Будь ласка, Фібі».
Я знала, що Маура любила мене, навіть якщо не пам’ятала мене, і поводилася зі мною як із власною дочкою, коли згадувала про мене.
Але я не була її дочкою, і я ніколи не могла замінити Фібі.
Я не хотіла.
Але я могла б подбати про неї і забезпечити їй якомога комфортніше життя. Це означало, що я робила все можливе, щоб утримати її в Грінфілді, включно з угодою з Крістіаном Гарпером.
Мій шлунок скрутило. Я не могла зіпсувати сьогоднішню вечірку з ним, і я не могла більше зволікати. Я повинна була скоро оголосити про наші стосунки, якщо я хотіла укласти угоду з Delamonte.
Маура дбала про мене, коли мені не було на кого спертися. Настав час зробити те саме для неї.
Вона вартувала жертв.