Страница 23 из 167
6. СТЕЛЛА
13 березня
Думаю, я підписала угоду з дияволом.
Добре, це звучить трохи драматично, але ви зрозуміли ідею. Крістіан був дуже милим і послужливим відтоді, як ми зустрілися, але він не став тим, ким є сьогодні, тому що був теплим і пухнастим.
Минуло чотири дні відтоді, як ми підписали контракт (я досі не можу повірити, що він змусив мене підписати офіційну угоду, але я думаю, саме тому він є генеральним директором). І щоразу, коли я думаю про наш перший пост як пари, мене трохи нудить.
Я б змирилася з необхідністю брехати своїм підписникам, але мої друзі та сім’я теж побачать цей пост. Ну, не батьки, а Наталя побачить і розповість мамі з татом. І мені доведеться пояснювати раптову появу хлопця моїм друзям, які ЗНАЮТЬ, що я не хочу хлопця. Вони розлютяться, особливо Джулс. Вона ненавидить не бути в курсі всіх пліток.
Потім потрібно приховати обличчя Крістіана, коли я зроблю наш офіційний пост. Можливо, я можу поставити смайлик поверх нього. Це так безглуздо, що може бути смішно...
Ідеї смайликів для Крістіана:
~диявол (зі зрозумілих причин);
~нейтральне обличчя (в основному його вираз у 80 % випадків);
~серцеподібне обличчя (має сенс, якщо він має бути моїм хлопцем, але може бути занадто манірним?).
***
— Я така щаслива, що ми можемо надолужити згаяне, — Джулс зітхнула і поклала до рота картоплю. — Я почуваюся такою не в курсі відтоді, як повернулася.
Джулс і її бойфренд Джош кілька тижнів тому вирушили в тижневу поїздку до Нової Зеландії, і я вперше побачила її відтоді, як вона повернулася. Через її напружений графік роботи адвокатеси і постійні поїздки Ави як фотографині для журналу World Geographic всім нам було важко перебувати в одному місці в один і той самий час.
Проте ми, як і раніше, плануємо щонайменше одну зустріч на місяць, навіть якщо вона має бути віртуальною. Принаймні, тоді могла б приєднатися Бріджит, яка жила в Європі.
Дружба дорослих вимагала роботи і свідомих зусиль для підтримки, але ті, що залишилися, були найважливішими.
Ось чому було так важко збрехати Джулс, Аві та Бріджит. Вони знали, що мене звільнили, але не знали про Крістіана.
Водночас я не хотіла обтяжувати їх занадто багатьма своїми проблемами, і що довше я щось приховувала від них, то менше мені хотілося пояснювати, чому я нічого не сказала.
Тако з рибою, які я з’їла на обід, перевернулося в моєму шлунку.
— Ти не пропустила нічого важливого, — Ейва прибрала з ока пасмо волосся. — Моє життя складається тільки з роботи і весілля до жовтня.
Незважаючи на її випадкові слова, її обличчя світилося від хвилювання.
Її бойфренд Алекс освідчився минулого літа, і восени вони планували весілля у Вермонті. Знаючи Алекса, це було б найрозкішніше весілля, яке коли-небудь бачив штат. Він уже найняв найкращого весільного організатора в країні, щоб той координував роботу армії флористів, постачальників провізії, фотографів, відеооператорів і всіх, хто брав участь у весіллі.
— Хм… — Джулс здавалася розчарованою тим, що на неї не чекали більш соковиті новини. — А ти, Стелло? Чи є шанс, що ти переспала зі знаменитістю на якомусь заході? Виграла мільйон доларів? Тобі знову запропонували поїздку на Бора-Бора в обмін на фотографії твоїх ніг?
Мій сміх вийшов натягнутим.
— Шкода розчаровувати, але ні.
Хоча в мене був фальшивий хлопець.
Слова крутилися в мене на язиці, але я проковтнула їх разом із рештою води.
Мені потрібно було більше часу, щоб обміркувати свою ситуацію, перш ніж обговорювати її з ким-небудь ще.
— Ох, — Джулс надулася. — Ну, ще весь рік попереду. І, о боже, говорячи про знаменитостей... — її очі знову загорілися. —Ви не повірите, кого ми бачили в аеропорту на зворотному шляху до округу Колумбія! Нейта Рейнольдса! Він був із дружиною...
Я розслабилася на своєму місці, поки вона базікала про свою улюблену кінозірку. Це була безпечніша тема, ніж будь-що в моєму житті.
Залишки сорому пощипували шкіру, але я втішала себе тим, що не буду вічно брехати своїм друзям.
Я скоро розповім їм про Крістіана.
Тільки не сьогодні.
Ми пробули в ресторані ще пів години, перш ніж Ейва мала зустрітися з Алексом для якогось весілля, а Джулс вирушила «сюрпризувати» Джоша після його зміни в лікарні. Я була майже впевнена, що це код для сексу, але розсудливо вирішила не питати.
Після того, як ми попрощалися, я сіла на потяг до Грінфілда.
Це була година їзди від міста, і коли я працювала у DC Style, мені доводилося мчати сюди після роботи. Іноді мені це не вдавалося, але коли все ж була змога, у мене зазвичай залишалося тільки десять або п’ятнадцять хвилин з Маурою, перш ніж закінчувалися години відвідування.
Напевно, це було однією з переваг безробіття. Мені більше не потрібно було їздити потягом у глушину і назад ночами, і мені не потрібно було турбуватися про те, що в мене не буде часу побачити її.
Я неуважно грала зі своїм намистом, спостерігаючи, як бетонні тротуари міста й архітектура в європейському стилі поступаються місцем відкритим полям і плоскій землі.
Я не розмовляла з Крістіаном особисто з моменту нашої угоди, хоча наступного дня він написав мені повідомлення з проханням приєднатися до нього на зборі коштів.
Я навіть не знала, для чого збирався збір коштів, лише те, що це був офіційний захід, і він мав відбутися в Смітсонівському музеї природничої історії.
Поштовх поїзда, що зупинився на станції Грінфілд, збігся з нервовим збудженням у моєму шлунку.
Усе буде добре. Це просто вечірка. Ти відвідала безліч офіційних заходів.
Я вдихнула і видихнула на повні груди повітря.
Усе буде добре.
Я встала і почекала, поки пройде група втомлених пасажирів, перш ніж вийти за ними з потяга. Я зробила це тільки наполовину, перш ніж холодок схопив мене за шию і смикнув мою голову вгору.
Це був той самий холод, який я відчула в коридорі, коли Крістіан підвіз мене додому.
Мої очі шалено метушилися по вагону, але він був порожній, якщо не брати до уваги літнього чоловіка, що хропів у кутку, і провідника, який намагався його розбудити.
Частина напруги пішла з моїх плечей.
Усе було в порядку. Я була на взводі через збір коштів і фальшиву домовленість про побачення, ось і все.
Грінфілд розташовувався за десять хвилин ходьби від залізничного вокзалу, і коли я приїхала, я вже струсила із поїзда свої побоювання. Я не могла прожити своє життя, озираючись через плече, особливо коли там нічого не було.