Страница 22 из 167
Якби він був кимось іншим, я б погодилася, враховуючи мої обставини. Але між первісно зниженою орендною платою і нашою сміховинною угодою про ще нижчу орендну плату після того, як Джулс з’їхала — турбота про його рослини не дорівнювала тисячам доларів, які він втрачав щомісяця, — я й так занадто багато йому винна.
І моя інтуїція підказувала мені, що коли справа стосується таких чоловіків, як Крістіан Гарпер, що менше їм винні — то краще.
Тому що, врешті-решт, платіж прийде, і він коштуватиме більше, ніж усі гроші у світі.
Крістіан спокійно сприйняв відмову.
— Я розумію. Тоді давайте змінимо угоду. Якщо ти будеш моєю компаньйонкою, я буду твоїм хлопцем.
Моє серце підстрибнуло. Тепер це була більш збалансована домовленість.
Проте, я не повинна.
Це було дико, абсурдно і абсолютно безглуздо, якщо я занадто багато думала про це, але... Крістіан Гарпер у ролі мого (фальшивого) хлопця. Якби це не підірвало кількість моїх підписників, нічого б не сталося.
— Звичайно, із застереженням, — додав він.
Звичайно.
— Яке застереження?
—Ти за жодних обставин не повинна показувати моє обличчя в соціальних мережах.
Моє хвилювання випарувалося швидше, ніж феєрверк у воді.
— Це суперечить усій меті того, що я намагаюся зробити.
Обличчя Крістіана могло розпродати стадіони і театри. Не показувати це онлайн було б монументальною тратою.
— Ґрунтуючись на тому, що ти мені сказала, важливими є сприйняті стосунки, а не те, ким є інша людина, — він постукав пальцем по моєму телефону. — Соціальні мережі — це форма вуайєризму, і пари цікавіші, ніж окремі люди. Це гірка правда. Але люди також люблять трохи таємниці. Ти можеш показати мою руку, мою спину, будь-яку частину мене, крім обличчя. Це не применшить того, що ти намагаєшся зробити. Це може навіть допомогти.
— Але... —
у тебе таке гарне обличчя.
— Люди дізнаються, що це ти, якщо ми разом підемо на заходи, то який сенс не показувати своє обличчя?
— У мене не буде проблем із людьми, які знатимуть, що ми разом, — гладкість його слів обернулася навколо мене, як шовковий шарф. — Тим не менш, я тримаю подробиці свого особистого життя в таємниці, а мій цифровий слід — максимально чистим.
Я не повинна дивуватися. Крістіан був експертом з кібербезпеки, тож його відраза до соціальних мереж та обміну даними в Інтернеті мала сенс.
Проте мені було важко повірити, що хтось у наш час може прибрати всі свої фотографії з Інтернету.
— Хм… — для мене було занадто пізно. Мій цифровий слід був настільки великий, що міг претендувати на власний поштовий індекс. — Не можу відповісти тим самим.
Посмішка промайнула на його губах.
— Значить, у нас є угода?
— Якщо ви теж погодитесь на мої умови, — цього разу я була тою, хто посміхнувся його спалаху здивування. — Ви ж не думали, що єдиний, хто має встановлювати правила, чи не так?
— Звісно ні, — у його очах з’явилися ліниві веселощі. — Які ваші умови?
Я зазначила їх на пальцях. Бармен обслуговував клієнтів в іншому кінці бару, і поруч із нами ніхто не сидів, тож я не турбувалася про тих, хто підслуховує.
— По-перше, ми вступаємо у фізичний контакт тільки тоді, коли це необхідно. Триматися за руки нормально. Поцілунки дозволені в індивідуальному порядку. Ніякого сексу, — я глянула на Крістіана, щоб зрозуміти, чи не порушить це угоду. Вираз його обличчя залишався безпристрасним, тому я продовжив.
— По-друге, ми продовжуємо домовленість, поки це вигідно нам обом. Якщо хтось із нас із будь-якої причини хоче припинити це, ми повідомляємо інших за два тижні. І, нарешті... — я глибоко зітхнула. — Ми пам’ятаємо, що це таке. Фальшиві стосунки. Це означає, що не можна прив’язуватися і закохуватися одне в одного.
Я не думала, що Крістіан закохається в мене, і я сумнівалася, що закохаюся в нього, але було б добре встановити правильні очікування. Це не давало речам стати потворними в майбутньому.
М’який сміх вирвався з його горла.
— Я приймаю ці умови. Я складу контракт сьогодні ввечері.
— Письмовий контракт здається зайвим.
— Я ніколи не укладаю угоду без нього, — він підняв брову. — Це порушення угоди?
Частину мене не влаштовував формальний контракт на щось настільки мінливе, але інша частина погоджувалася, що це розумний вчинок. Це виклало б основні правила в чітких термінах і захистило б нас обох.
Про всяк випадок.
— Ні. Контракт — це добре.
— Добре. І не хвилюйтеся, міс Алонсо, — сміх залишився в голосі Крістіана, коли він підніс склянку до губ. — Я не вірю в кохання.