Спотворена брехня

Я випила води, сподіваючись, що це зменшить сухість у горлі. Усе, що вона зробила — відправила мене в невеликий напад кашлю, коли вода пішов не в те горло.

— Я припускаю, що солодкі дрібниці і поцілунок на ніч не обговорюються.

Моя шкіра спалахнула від знайомого розтягування позаду мене.

Холоднокровний, спокійний, зібраний.

Я почекала, поки мої легені наповняться повітрям, перш ніж відповісти.

—Один раз — збіг, другий — закономірність, — я повернула голову. — Що буде втретє, містере Гарпер?

Вперше — поїздка додому. Вдруге — вечеря Delamonte. Я не додавала нашу сутичку у вестибюлі цієї ночі, оскільки ми жили в одному будинку, але загалом за останні два тижні я підозріло багато разів натикалась на Крістіана.

— Доля, — він ковзнув на табурет поруч зі мною і кивнув барменові, який привітав його шанобливим кивком і повернувся менш ніж за хвилину зі склянкою багатої бурштинової рідини. — Або що округ Колумбія — невелике місто, і в нас пересічні соціальні кола.

— Можливо, вам вдасться переконати мене, що ви вірите у збіги, але ви ніколи не переконаєте мене, що вірите у долю.

Це була ідея для романтиків і мрійників. Крістіан не був ні тим, ні іншим.

Романтики не дивилися на когось так, ніби хотіли зжерти, доки не лишилося нічого, окрім попелу й екстазу. Морок і підкорення.

Щось гаряче й незнайоме згорнулося в моєму животі, перш ніж дзвіночки над вхідними дверима задзвеніли й зруйнували чари.

— Як давно ви тут? — я не помітила його приходу.

— Досить довго, щоб побачити, як ти з тугою роздивляєшся ці коктейлі, поки твій хлопець розмовляє.

— Це було непогане побачення. Йому просто потрібно було піти раніше через... надзвичайну ситуацію, — це була нахабна брехня, але я не хотіла визнавати, що воно не вдалося. Не до Крістіана.

— Так, це виглядало просто блискуче, — його голос був сухішим, ніж джин мартіні. — Я зрозумів це з того, як твої очі заскленіли і кожні п’ять секунд зверталися до телефону. Справжні ознаки закоханої жінки.

Роздратування стиснуло мої легені.

Між Клаусом і Крістіаном монастир мав кращий вигляд із кожною секундою.

— Кажуть, що сарказм — це нижча форма дотепності.

— Але це вища форма розуму, — губи Крістіана сіпнулися через мої підняті брови. — Оскар Вальд. Я добре знаю повну цитату.

Чому я не здивована?

— Не дозволяйте мені затримувати вас, — багатозначно сказала я. — Я впевнена, що у вас є цікавіші заняття у вечір п’ятниці, ніж пити з дівчиною, яка піклується про ваші рослини.

— Я піду після того, як ти поясниш, чому ти виглядала такою нещасною після його відходу, — Крістіан вмостився на своєму табуреті, втілення невимушеної елегантності, але його очі були гострими, поки він чекав на мою відповідь. — Чомусь я сумніваюся, що ти була розчарована його відходом.

Я провела великим пальцем по конденсату на склянці з водою, розмірковуючи, що йому сказати.

— Мені потрібна була його допомога в дечому, — сором закрався в мої груди.

—З чим? — він був коброю в королівському костюмі, без жодного терпіння.

Просто скажи це.

— Мені потрібен фальшивий хлопець.

Так. Я сказала це і не померла, хоча збентеження зігріло мою шию.

Але, до його честі, Крістіан не сміявся і не вичитував мене.

— Поясни.

Алкоголь і відчай розв’язали мій язик, що я і зробила. Я все пояснила — Маура, Delamonte, DC Style... Я навіть сказала йому, що мене звільнили.

Частина мене турбувалася, що він виселить мене, бо в мене більше не було постійного доходу, але я не могла зупинити потік слів.

Тиск усередині мене знайшов тимчасовий випускний клапан, і я повною мірою скористалася цим.

Хоча мої друзі знали, що мене звільнили, вони не знали, що я плачу за догляд за Маурою. Ніхто, крім персоналу Грінфілда... а тепер і Крістіана.

З якоїсь причини говорити йому було природно, майже легко. Можливо, тому, що було легше ділитися секретами з кимось, хто погано мене знав і, отже, менше засуджував.

Коли я закінчила, Крістіан подивився на мене довгим оцінювальним поглядом. Мовчання затягнулося так довго, що я злякалася, що зламала його чистою абсурдністю своєї ідеї.

Я заправила розпущений локон, що вибився з-під зачіски, за вухо.

— Я знаю, це звучить смішно, але це може спрацювати. Потенційно? — Сумнів перетворив моє твердження на запитання.

— Це не звучить смішно, — Крістіан поставив спорожнілу склянку. Бармен миттєво з’явився знову і знову наповнив його. Після зваженого погляду Крістіана він допив і мій напій. — Насправді в мене є взаємовигідна пропозиція.

— Мені не цікаво спати з тобою.

Я була у відчаї, але не настільки. Одна справа завести фальшивого хлопця, інша — переспати з кимось за гроші, навіть якщо цей хтось був багатий і чудовий.

В очах Крістіана промайнуло роздратування.

— Це не моя пропозиція, — сказав він із роздратуванням у голосі. — Тобі потрібні гроші, а мені потрібен... компаньйон, який зможе супроводжувати мене на заходи. Це необхідна і, на жаль, часта частина мого бізнесу.

— Значить, вам потрібна супутниця, — щось схоже на розчарування оселилося в мене в животі. — Я впевнена, що ви могли б знайти даму за клацанням пальців. Я вам для цього не потрібна.

Навіть зараз усі жінки в барі дивилися на Крістіана з приголомшеними мрійливими обличчями.

— Не просто супутниця, Стелло. Мені потрібен хтось, з ким я можу вести реальну розмову. Хто заспокоює людей і може працювати зі мною в кімнаті. Той, хто не хоче більшого після закінчення побачення.

Я постукала пальцями по столу.

— А якщо я це зроблю...

Крістіан усміхнувся.

— Давайте укладемо угоду, міс Алонсо. Ти погоджуєшся бути моєю компаньйонкою, коли це необхідно, і я повністю оплачу догляд за Маурою.

Мій стукіт припинився.

Оплатити весь догляд за Маурою?

Моїм першим спонуканням було захоплене, гучне «так». Відсутність необхідності турбуватися про рахунки Грінфілда зняла б із моїх плечей тягар.

Але збудження тривало всього хвилину, перш ніж між моїми вухами задзвенів попереджувальний дзвін дзвіночків.

Якщо щось звучало надто добре, щоб бути правдою, ймовірно, так воно й було.

— Дякую, але я не можу, — слова було боляче вимовляти, але вони були на краще. —Платити всі витрати Маури... це занадто багато.

Чи було нерозумно з мого боку відхилити його пропозицію про виплату, коли я так відчайдушно її потребувала? Можливо. Особливо коли я знала, що оплата її відходу не вдарить по його гаманцю? Ймовірно.