Страница 18 из 167
Я відкрила свій Інстаграм і втупилася на номер у верхній частині мого профілю.
«899 тисяч». Я застрягла там понад рік, і це нагадало мені про те, куди я йду в житті — нікуди. Одне й те саме місто, одна й та сама рутина день у день.
Приманка мільйона підписників і те, що вона представляла, бовталася переді мною, як блискучий діамант.
Перевірка. Можливість. Успіх.
Якщо я просто дотягнуся і потягнуся...
«899 тисяч» втупилося на мене, насміхаючись.
Я знала, що краще не отримувати вигоду від кількості моїх підписників, але це число вплинуло на мій дохід і засоби до існування.
Можливо, це було его.
Можливо, я хотіла довести всім, зокрема й собі, що кров, піт і сльози, які я влила в розвиток облікового запису, були не марними.
Або, можливо, Брейді мав рацію, і мені потрібно було зсунутися.
Що б це не було, воно змусило мене вийти з програми та увійти в список контактів.
Я втупилася на список імен, мої очі інстинктивно зупинилися на чоловічих іменах.
Не можу повірити, що розглядаю це.
Але в мене не було роботи і мені нічого було втрачати... крім своєї чесності.
На жаль, чесність не оплачувала рахунки, а я не вбивала чи крала. Було б просто маленькою брехнею заради порятунку продавати шоу, яке було моєю онлайн-присутністю.
Мої зуби впилися в нижню губу.
Потім, перш ніж я встигла зрозуміти сама, я написала на перше ім’я, яке виглядало добре.
—Привіт, Тренте, це Стелла. Я знаю, це було давно, але в мене є до тебе запитання...