Спотворена брехня

ЕПІЛОГ

СТЕЛЛА

Чотири роки потому

— Відпочинь у літню п’ятницю, — сказала я своїй помічниці. Крісті і я зупинилися перед моїм офісом. — Я можу пережити полудень на самоті.

— Ти впевнена? Я можу...

— Так. Йди, — я прогнала її. — Насолоджуйся погодою. Вона чудова.

— Добре, — неохоче сказала вона. — Напиши або подзвони, якщо тобі що-небудь знадобиться. Що нагадало мені, я забула одну річ, — хитра посмішка замінила її занепокоєння з приводу раннього відходу з роботи, навіть якщо це було частиною політики компанії щодо відпусток. — У тебе гість.

Мої брови насупилися як від несподіваного доповнення до мого розкладу, так і від пустотливого вогника в її очах.

— Хто...

Моє запитання різко обірвалося, коли я відчинила двері й побачила, хто стоїть усередині.

Темний костюм. Очі кольору віскі. І букет із найпрекрасніших троянд, які я коли-небудь бачила.

Коли він побачив мене, на його обличчі з’явилася повільна, нищівна посмішка. Поруч зі мною Крісті зітхнула і явно втратила свідомість. Вона була не єдиною.

Навіть після трьох років шлюбу ця посмішка незмінно змушувала моє серце тремтіти.

— Доброго ранку, метелику, — ледачий тембр його голосу викликав свист тепла в моєму животі.

— Що ти тут робиш? — я зітхнула. — Я думала, ти у відрядженні.

Він поїхав до Лондона два дні тому і мав повернутися тільки в неділю.

— Прилетів раніше, — він недбало знизав плечима. — Я сумував за тобою.

Добре, що я все ще трималася за дверну ручку. Інакше я могла б розтанути просто на підлозі.

— Кхм, — Крісті відкашлялася. — Я беру ту літню п’ятницю зараз. Гарних вихідних.

Вона підморгнула мені, перш ніж піти.

Мене б образила інтонація в її голосі, якби мене не відволікав чудовий екземпляр чоловічої статі, який стояв менш ніж за п’ять футів від мене.

— Минуло п’ять хвилин, місіс Гарпер, — протягнув Крістіан. — Ти збираєшся змусити свого чоловіка ще довше чекати поцілунку?

— Ти, — сказала я. — Неймовірний.

Потім я підбігла й обвила руками його шию, моє серце забилося, коли гуркіт його сміху наповнив кімнату. Я поцілувала його, впиваючись його смаком і запахом, ніби ми були в розлуці вже кілька місяців, а не днів.

— Я не можу проґавити можливість відвідати мою талановиту дружину в її офісі, — сказав він, коли ми нарешті відцепились. Він обійняв мене за талію, а я уткнулася обличчям йому в груди і вдихнула насичений, знайомий його запах. Це був аромат любові, комфорту й безпеки. Мій найулюбленіший запах у всьому світі. — Офіси в Сохо. Ви офіційно зробили це, Стелла Алонсо-Гарпер.

За останні кілька років бренд Stella Alonso швидко розширився, включивши в нього одяг, аксесуари та парфумерію. Відповідно розширився і його офіс.

Я усміхнулася насмішкам Крістіана, але раптовий напад меланхолії охопив мене.

Ми переїхали до Нью-Йорка після того, як одружилися, і обидва наші підприємства тепер розташовувалися на Мангеттені. Джулс і Ейва залишилися у Вашингтоні, але ми втрьох плюс Бріджит бачилися особисто щонайменше двічі на рік: один раз під час нашої щорічної дівочої поїздки і один раз на канікулах.

Моя сім’я відвідувала нас кілька разів на рік і навпаки.

Це було чудове життя, але була одна людина, за якою я дуже сумувала.

— Хотіла б я, щоб Маура була тут і побачила це, — м’яко сказада я. — Їй би це сподобалося.

Маура дісталася до нашого весілля, де вона була найбільш розсудливою з усіх, кого я бачила за останні роки. Через місяць, відразу після того, як ми з Крістіаном повернулися з медового місяця, вона померла уві сні.

Я була спустошена, але я знала, що вона була готова піти і що тепер вона була в більш щасливому місці. Незважаючи на те, що вона не пам’ятала мене в останні роки свого життя, частина мене цікавилася, чи чекала вона, поки я знайду свій дім, перш ніж піти.

— Вона знає, — Крістіан звучав так упевнено, що я йому повірила.

— З яких це пір ти з нас двох став оптимістом?

— Відтоді, як я одружився з тобою, — він провів рукою по моїй спині. — Я звинувачую в цьому коктейлі з паростків пшениці, які ти змушуєш мене пити щоранку. Вони мають бути чимось пронизані.

Мій вибух сміху розвіяв меланхолію, що залишилася.

— Вони продовжать вам життя, містере Гарпер. Я хочу багато-багато років із тобою.

— Не років, люба. Назавжди, — Крістіан підняв моє підборіддя, і моє серце знову затріпотіло. — Але про всяк випадок ми маємо максимально використовувати те, що в нас є.

Напів зітхання, напів сміх вирвався з мого горла, коли він змахнув папери з мого столу і посадив мене на нього.

— Крістіане, — умовляла я без особливого старання. — Це була робота на тиждень!

— Я почищу пізніше, — ліниво сказав він. — Але тим часом я можу придумати, як загладити свою провину перед тобою.

Потім він опустився переді мною на коліна й розсунув мої ноги, і раптово робота стала останньою річчю, про яку я могла думати.

КРІСТІАН

Річ, про яку мені ніхто не сказав про весілля це те, як часто мені доведеться спілкуватися з друзями моєї дружини.

Свята, дні народження, звані обіди, коли вони були в місті... Мій колись орієнтований на бізнес календар тепер розривався від таких речей, як кляті вечори на Бродвеї та Різдво у фон Ашебергів. Ми поперемінно влаштовували свята, тож цьогоріч ми були на віллі Різа та Бріджит у Коста-Ріці.

Зокрема, ми були в їхній вітальні на щорічній ночі настільних ігор напередодні Різдва.

Я допив вино і став чекати неминучих скарг. Це відбувалося кожного проклятого року.

— Не може бути, щоб ти не обманював, — Джош недовірливо втупився на дошку «Монополії». Як по годинах. — Як ти виграєш щоразу?

— Що я можу сказати? Я працюю у сфері нерухомості, — протягнув Алекс. — Можливо, якщо ми зіграємо в медичну настільну гру, у тебе з’явиться шанс.

— Я відмовляюся в це вірити, — Джош сів навпочіпки. — Кожне Різдво...

— Так-так, — Джулс погладив його по руці. — Це просто настільна гра.

Її діамантова каблучка виблискувала в променях світла при кожному русі. Вони з Джошем нарешті заручилися минулого літа, хоча ще не призначили дату весілля.

— Це не просто настільна гра, люба. Це моя гордість. Моя гідність. Мої...

— Фальшиві гроші? — Ейва підняла брову. — Ти щороку кажеш одне й те саме.

— Так, але від цього це не стає менш правдою, — проворчав Джош. Він нахилився, доки не опинився на рівні очей своїх племінниці та племінника, яким три з половиною роки. — Ваш тато шахрай.