Спотворена брехня

51. СТЕЛЛА

Я проспала до полудня наступного дня. Це був останній раз, коли я прокидалася, але події попереднього дня взяли своє. Навіть після цілих шістнадцяти годин відпочинку мій мозок затуманювався, поки я йшла на кухню.

Мене накачали наркотиками і викрали. Я дізналася, що мій старий однокурсник слеш-репортер, який написав про мене цей дивовижний профіль, був моїм переслідувачем. Ледве не померла, потім Крістіан врятував мене, я ночувала в його будинку і ніби помирилася з ним.

У мене був час усе обміркувати, тож мені було легше осмислити те, що сталося, але вчорашній день був таким сюрреалістичним, що я все ще почувалася так, ніби йду по краю сну.

Був понеділок, тому я очікувала, що Крістіан буде на роботі. Але коли я увійшла в залиту сонцем кухню, то побачила, що він стоїть біля еспресо-машини, вдягнений у чорну сорочку і штани замість звичайного костюма.

— Ти тут, — я моргнула від здивування.

— Це мій дім, — сухо сказав він. Він кивнув на безліч закритих тарілок на кухонному острівці. — Ніна тут і приготувала сніданок. Лимонні млинці з рікотою, твої улюблені.

Мій шлунок забурчав при згадці про сніданок. Учора я з’їла випічку на обід і пропустила вечерю, тож я була б рада будь-якій їжі.

— Як ти почуваєшся? — запитав він, спостерігаючи, як я копаюся в млинцях.

Боже, це були чудові, можливо, найкращі млинці, які я коли-небудь їла.

— Я вижила. У мене боліли м’язи і трохи боліла голова, але це не було чимось критичним, — хіба ти не повинен бути на роботі?

— Скоро йду, — Крістіан поставив кавовий кухоль у раковину. — Мені довелося розповісти Ейві, що трапилося, бо вона хвилювалася, коли ти не прийшла додому минулої ночі. Вона правильно здогадалася, що ти була зі мною.

Я здригнулась. Я зовсім забула повідомити Ейві, що зі мною все гаразд.

— Вона сказала Джулс, — його тон став ще сухішим. — Вони будуть тут найближчим часом. Вони можуть скласти тобі компанію, поки я розберуся з Джуліаном.

— Ти пустиш їх у свій дім? Я думала, ти не любиш гостей.

— Я подумав, що ти не захочеш побути сама, — Крістіан ще більше насупився. — Якщо це не так, я скажу їм, щоб вони не приходили.

— Ні. Це чудово. Буде приємно їх побачити, — він мав рацію щодо того, що я не хочу бути сама.

Зустріч з моїми подругами дало б мені відчуття нормальності, хоча я знала, що вони, мабуть, божеволіють.

— Що ти збираєшся робити з Джуліаном? — запитала я, звісно, не бажаючи знати відповідь, але мені було надто цікаво, щоб не запитати.

Якби це був хтось інший, я б наполягла, щоб вони дозволили поліції розібратися з цим. Однак намагатися переконати Крістіана передати справу копам було б марно, а в мене не найкращий досвід спілкування з поліцією.

Якщо пощастить, Джуліан вислизне з важкого вироку і через кілька місяців повернеться на вулицю.

— Немає нічого, чого б він не заслужив, — очі Крістіана потемніли.

Холодок пробіг по моїй спині від спокійної смертоносності його відповіді. Я раптом задумалась, на більш інтуїтивному рівні, чому він був одягнений у все чорне, у повсякденний одяг, а не в костюм.

Крістіан довів, що він кращий, ніж я очікувала.

Але з раптовою сліпучою ясністю я зрозуміла, що він здатний і на гірші речі, ніж я могла собі уявити.

Наші погляди зустрілися. Моє серцебиття сповільнилося під вагою його погляду.

Він знав, що я знаю, або, принаймні, у мене була підозра. І він хотів подивитися, чи засуджу я його. Спробую зупинити його.

Моя виделка похолола в моїй руці, але я не сказала ні слова.

Звук дверного дзвінка зруйнував чари і я інстинктивно подивилася в бік вітальні.

Ніна, мабуть, відчинила двері, бо я почула слабкі звуки голосів моїх подруг, супроводжувані тупотом кроків.

— Якщо в тебе сьогодні буде час... — тихий голос Крістіана знову привернув мою увагу до нього. — Заглянь в шухляду, де ти знайшла файли. Там є щось для тебе.

Нехарактерна невпевненість у його тоні запалила іскру цікавості й щось більш тепле, що ковзнуло по мені, як розплавлений мед.

Голоси моїх подруг стали голоснішими.

Крістіан зібрався було піти, але я зупинила його, перш ніж він досяг дверного отвору.

— Крістіане.

Він повернувся, щоб подивитися на мене.

— Не віддавай йому шматочки своєї душі, — м’яко сказала я.

Джуліан застелив ліжко і настав час лягти в нього. Але Крістіан... Я не хотіла, щоб він робив щось, що могло б його переслідувати, особливо якщо це було заради мене.

Особливо, якщо це зламає якусь його частину.

— Одна з моїх улюблених речей у тобі, — сказав він, його голос був подібний до найтемнішого оксамиту. — Ти думаєш, у мене залишились якісь шматочки?

Я все ще стояла на кухні після того, як він пішов. Його присутність залишала після себе прохолодний, затяжний протяг.

У мене було всього кілька секунд, щоб побути в тиші, перш ніж мої подруги увірвалися в кімнату й огорнули мене коконом обіймів і занепокоєння.

— Вибач, що не подзвонила учора, — сказав я, обіймаючи Ейву. — Так багато всього сталося, і це зовсім вилетіло з голови.

— Я розумію, — заспокоїла вона мене. — Я просто рада, що з тобою все гаразд.

— Чого я не розумію, — сказала Джулс. — Ось чому ти в будинку Крістіана. Я думала, ви розійшлися. Що, чорт забирай, сталося?

Що не сталося?

— Це довга історія, — сказала я. — Можливо, спочатку ви захочете сісти...

***

Через дві години і один вичерпний звіт про моє викрадення і наслідки, я виявила, що дивлюся на три статуї з відвислою щелепою. Дві особисто і одну через FaceTime, оскільки Бріджит була в Ельдоррі, але вбила б мене, якби я залишила її осторонь від цього.

Судячи з усього, Крістіан просто сказав Ейві, що у мене була «сутичка» з моїм переслідувачем, тож дев’яносто п’ять відсотків моєї історії стали для них повним шоком.

Джулс одужала першою.

— Перш за все, Джуліан заслуговує на в’язницю, — вона тряслася від люті. — По-друге, мене посадять у в’язницю за те, що я зроблю, якщо коли-небудь зустрінуся з ним. Я відріжу йому яйця, чуєш? Я розріжу їх мачете і засуну йому в глотку, щоб він задихнувся...

— Добре, я думаю, з нас досить насильства на тиждень, — втрутилася Ейва. Занепокоєння наморщило чоло. — Стелло, ти впевнена, що про нього подбали? Він не збирається тікати чи щось у цьому роді?

Я похитала головою. Я сумніваюся в цьому. Він у Harper Security.