Спотворена брехня

50. КРІСТІАН

Вона тут. Вона в безпеці.

Я повторив слова у своїй голові, міцно обіймаючи Стеллу.

Легке тремтіння пробігло її тілом, і хоча вона була майже такого самого зросту, як я, вона почувалася тендітною. Ніби може зламатися.

Лютий захист горів у моїх грудях.

— Усе гаразд, люба, — пробурмотів я. — Ти в порядку. Ти в безпеці.

Вона глибше уткнулася обличчям мені в шию, її тихі схлипи скручували моє серце, як вичавлену ганчірку. Я знову обіймав її, вперше за кілька тижнів, але я хотів, щоб це було не так.

Не тоді, коли вона була в синцях, поранена і налякана.

Полегшення, яке я відчув, побачивши її живою, змінилося новою люттю. Мій холодний погляд знайшов Джуліана за плечем Стелли. Він подивився на мене у відповідь, його очі були сповнені ненависті, але він не сказав ні слова, поки Стіл і Мейсон утримували його наручниками.

Я впізнав обличчя Джуліана за його біографією у Washington Weekly. Я також дізнався це з перевірки біографічних даних його бабусі, коли вона вперше купила квартиру в Міражі. Після її смерті майно перейшло до нього.

Я не вникав у рутинні деталі плинності орендарів, тому не пов’язував цю деталь.

Не дивно, що не було жодних доказів того, що він залишав Міраж після того, як увірвався у квартиру Стелли. Він весь цей час був усередині.

— Залиште його в живих, — сказав я. — Я особисто з ним розберуся.

Я хотів отримати задоволення, розірвавши цього виродка на частини.

Однак у моїх грудях спалахнув проблиск гордості, коли я побачив неприємну рану на його шиї. Стелла, мабуть, забрала в нього шматок до того, як ми приїхали.

Це моя дівчинка.

— Добре, — Стіл кивнув.

Ми вистежили Джуліана за допомогою кредитної картки, яку він використовував для оренди автомобіля, а потім відстежили машину до цієї чортової хатини в лісах Вірджинії. Вбудований в автомобіль GPS спростив це завдання.

Я не хотів ризикувати, тому покликав кількох людей, щоб вони супроводжували мене, а іншого відправив за Броком.

Джуліан, мабуть, накачав його і Стеллу різними речовинами — однією, щоб вивести Брока з ладу і вивести його з кімнати, іншою, щоб дезорієнтувати її.

Мені нічого не хотілося, окрім як здерти з нього шкіру живцем, але Стелла взяла гору.

Я провів рукою по її спині.

— Ми заселимося в готель і приведемо тебе до ладу, — пробурмотів я. — У мене є лікар, який може зустріти нас там і оглянути твої рани.

Я ненавидів лікарні. Уся ця клята паперова тяганина і слабка охорона. Мені було легше доглядати за нею самим..

Коли вона тихенько кивнула, я залишив своїх людей розбиратися з безладом у кімнаті й обережно провів її у свою машину.

Мій гнів знову спалахнув, побачивши її порізи і синці при яскравому денному світлі, але я придушив його.

Потім. Щойно я переконаюся, що з нею все гаразд, я можу витрачати скільки завгодно часу на те, щоб розібрати Джуліана.

Стелла мовчала, коли я від’їхав від хатини.

Я хотів повернути її у свою квартиру, але не хотів порушувати кордони, які вона встановила під час нашого розриву. Однак, коли ми під’їхали до найближчого пристойного готелю, вона не відійшла від машини.

Вона втупилася на вхід, кісточки пальців побіліли на колінах.

— Ми можемо замість цього поїхати до тебе додому? — тихо запитала вона. — Я хочу бути в безпечному місці.

— Звичайно, — моє серце заревіло, але я тримав свій голос рівним.

Доктор Абельсон уже чекав на нас, коли ми прибули в Міраж. Технічно він був на пенсії, але один із моїх клієнтів направив мене до нього кілька років тому, коли я згадав, що мені потрібен приватний, ненав’язливий лікар.

Судячи з усього, Абельсону потрібно було щось окрім гольфу і телебачення, щоб скоротати час на пенсії. Мені не потрібно було, щоб інші мешканці ставили запитання, тому я провів нас через чорний хід у свій пентхаус.

Для лікування у мене була відведена спеціальна кімната й я з нетерпінням спостерігав, як Абельсон знайомиться зі Стеллою й оглядає її травми.

— З нею все гаразд? — запитав я після нескінченного проміжку часу, який насправді був менше тридцяти хвилин.

—У неї кілька порізів і синців, а також легкий струс мозку, але з нею все буде гаразд, — сказав він. — Нічого такого, чого не вилікують час і відпочинок.

Діагноз мав заспокоїти мене, але я зосередився тільки на словах «струс мозку». Я подумки додав ще п’ятнадцять хвилин до часу, проведеного з Джуліаном.

— Я зроблю це, — сказав я, коли він перев’язував один з її порізів. — Ти можеш піти. Дякую.

Абельсон не відреагував на моє прохання, хіба що злегка піднявши брови.

— Чи хочу я дізнатись, що сталося? — запитав він, збираючи сумку. Він тримав свій голос низьким.

Стелла сиділа в дальньому кінці кімнати. Під час огляду вона мовчала, але це не означало, що вона нас не чує.

— Ні, — він був на виклику, щоб вирішити медичні проблеми і я не давав йому знати, як саме ці проблеми виникли.

— Це те, що я зрозумів, — він похитав головою. — Зателефонуй мені, якщо виникнуть будь-які ускладнення. Я не очікую, що це станеться, але у тебе є мій номер.

Ось чому мені подобався Абельсон. Він був тактовним, компетентним і не ставив зайвих запитань. Після того, як він пішов, я закінчив перев’язувати порізи Стелли.

Кінчики моїх пальців ковзнули по її шкірі, коли я обережно притиснув бинти до її ран. Рівномірний гул кондиціонера змішувався з нашим тихим диханням і електричний струм скрутив мої м’язи, поки я не закінчив свої дії.

— Якщо ти голодна, я можу приготувати нам їсти, — сказав я.

— Я просто хочу прийняти душ і поспати, — вона похитала головою.

Я не сперечався. Натомість я провів її в коридор і зупинився між кімнатою для гостей і своєю спальнею.

Я не повинен питати. Я знав, що це може знову перейти межі, і що вона може бути не готова. Але я мав спробувати.

— Залишся зі мною, — я пом’якшив слова в прохання, а не наказ. — Тільки на сьогодні. Будь ласка.

Ми були в безпеці в моєму пентхаусі, але цього було недостатньо. Я мало не втратив її, і мені потрібно було, щоб вона була поруч.

Мені потрібно було побачити її, доторкнутися до неї, втішити її. Запевняти себе, що вона дійсно була там, а не плодом моєї уяви.

Тільки тоді я міг дихати.

Минула ціла вічність, за якою послідував легкий кивок, солодке полегшення і клацання дверей моєї спальні, що закриваються за нами.

Ми зі Стеллою по черзі приймали душ.