Страница 147 из 167
Він цього не говорив, але я це відчував. Той самий попереджувальний інстинкт, що змушував мене перевіряти свої повідомлення посеред клятої перестрілки, увімкнув сигналізацію так голосно, що майже заглушив голос Кейджа.
— Цього не станеться, — продовжив він. Його голос був різким від хвилювання і відтінку жалю. — Тільки один із нас вибереться звідси живим, і це будеш не ти.
Я прийняв рішення в одну мить.
— Ось тут ти помиляєшся, — я вийшов з-за рами автомобіля.
Кейдж вийшов зі свого укриття і націлив на мене пістолет, але я натиснув на курок перш, ніж він встиг вистрілити.
Постріл луною рознісся по порожньому звалищу, за ним послідували ще три постріли.
Один у груди, один у голову і по одному в кожну колінну чашечку на випадок, якщо він виживе і по дурості вирішить продовжити бій.
Він похитнувся, а потім впав на землю.
Я тримав свій пістолет спрямованим на нього, поки йшов. М’який шелест трави змінився хрускотом гравію, поки я не став над ним.
Очі порожні й широко відкриті, рот прочинений. Кров накопичувалася під ним у зростаючу калюжу і забарвлювала землю в темно-червоний колір. Мені не потрібно було перевіряти його пульс, щоб зрозуміти, що він мертвий. Десять років разом минули за лічені хвилини, і все тому, що він образився на мене за його вибір.
Я переступив через мертве тіло Кейджа і повернувся до своєї машини. У мене не було ні часу, ні можливостей для більшої сентиментальності. Той, хто зрадив мене, був мертвий для мене в прямому і переносному сенсі.
На той час, коли хто-небудь, якщо взагалі хто-небудь, знайде Кейджа, його тіло вже розтерзають дикі звірі.
Курц був єдиною людиною, яка могла бути проблемою, але він ні хріна не сказав би. Мертвий Кейдж був для нього марний і він не став би ризикувати власною шиєю, щоб вказати поліції правильний напрямок.
Оскільки я був роботодавцем Кейджа, мені потрібно було придумати гарну історію, щоб розповісти владі та решті компанії, але це не зайняло багато часу. Подробиці я дізнаюся пізніше.
23.
Повідомлення Брока прокручувалося в мене в голові, поки я виїжджав зі звалища. Моя паніка знову спалахнула, змішана зі здоровою дозою страху.
Коли я виїхав на головну дорогу, я вже зовсім забув про Кейджа.
Єдине, що мало значення, це Стелла.