Спотворена брехня

47. КРІСТІАН

Представники Sentinel від генерального директора до його головного кіберрозробника заповнили екран мого комп’ютера.

Це була роль, яку Курц скопіював у мене — у кого ще? — у мене, оскільки більшість охоронних компаній не займалися розробкою програмного або апаратного забезпечення, але проблема була не в цьому.

Проблема полягала в тому, що було в електронному листі. Як і очікувалося, зрадник побіг прямо до Sentinel з інформацією, яку я згодував йому на турнірі з покеру.

Він працював швидше, ніж я думав, минуло всього два дні.

Я читав і перечитував останній рядок листа, у якому були деталі, які я змінив для кожного підозрюваного, щоб зрозуміти, хто був витоком.

Тепер я знав.

Лід струменів по моїх венах, коли я вийшов із поштового застосунку і витяг записи з камер відеоспостереження перед входом у його будівлю.

Я дочекався, поки він сяде у свою машину, перш ніж встав, одягнув куртку і спокійно пішов у гараж Міражу.

Замість свого Макларена я вибрав сірий седан, який використовував, коли за кимось стежив. Він був абсолютно нічим не примітним і зливався з будь-яким іншим транспортним засобом на дорозі.

Ще кілька тижнів тому я поставив трекери на всі машини підозрюваних, тож мені не знадобилося багато часу, щоб вистежити зрадника до занедбаного звалища на околиці міста.

Курц уже чекав там з єхидною посмішкою.

Я хотів вирвати всі зуби й засунути їх йому в кляту глотку, але змусив себе дихати крізь зуби.

Терпіння. Я розберуся з ним пізніше.

Я припаркувався в місці, яке було поза їхнім полем зору, але давало мені непрямий огляд через одне з дзеркал заднього виду старого мотлоху.

Саме там я побачив, як Кейдж виходить з машини і вітає Курца.

Моя рука стиснулася на кермі.

Із чотирьох підозрюваних Кейдж був найбільш і найменш імовірним.

Найбільше тому, що він був тим, у кого були найкращі можливості для доступу до інформації високого рівня, що просочилася. Хоча б тому, що відтоді, як Різ пішов, він був найближчим мені братом у Harper Security.

Лють прокотилася по моїй крові крижаною, невблаганною хвилею. Воно благало мене звільнити його, знищити не тільки людей на сміттєзвалищі, а й усе, що вони любили.

Компанія Курца. Репутація Кейджа. Їхні гроші, їхні сім’ї...

Я змусив себе придушити бажання. Потім.

— У тебе є план? — запитав Курц.

— Ще ні. Це абсолютно новий пристрій, — Кейдж провів рукою по своїй короткій стрижці. — У мене поки що немає подробиць, і я не можу злити їх занадто рано, інакше в нього виникнуть підозри. Він уже напоготові через Сциллу.

— Тоді якого хріна ти розповів йому про копію? Посмішка Курца змінилася похмурим поглядом, — тепер він знає, що в нього є проблема.

— Я повинен був відірвати його від своєї дупи, — проричав Кейдж. — Зберегти його довіру. Він почав підозрювати, чому мені знадобилося так багато часу, щоб зрозуміти, що сталося. Це та проклята жінка, з якою він зустрічається, — його тон ще більше спохмурнів.

Я нікому не говорив, крім Брока, що ми зі Стеллою розлучилися. Це не їхня бісова справа.

— Не турбуйся про те, що він простежить копію до вас. Він так захоплений кицькою, що йому пощастило, що компанія все ще працює нормально. Він узяв відпустку на місяць, щоб зіграти для неї гіда Італією, чорт забирай.

— О так. Стелла. Я бачив її. Принаймні, це хороша кицька, — Курц розсміявся, і моя лють перетворилася на багряну хмару. — Ти знаєш Гарпера. Він настільки засліплений зарозумілістю, що думає, що може впоратися з чим завгодно і що ніхто не посміє його зрадити. Мені б дуже хотілося побачити його обличчя, коли він дізнався про Акселя.

— Цей виродок діяв мені на нерви. Завжди намагається поцілувати мене в дупу і перевершити мене. Слава богу, ми зробили його занепалим хлопцем, і Гарпер на це повівся. Однією проблемою менше для мене, — Кейдж фиркнув.

Я підозрював, що Аксель не несе відповідальності за крадіжку Магди, коли виявив ще один витік кілька місяців тому. Підтвердження викликало рідкісний укол жалю, але я не міг змінити минуле, тому не було сенсу мучитися через те, що сталося.

Найкраще, що я міг зробити, це віддати справжньому зраднику належне правосуддя.

— Так, це потрібно було зробити. Шкода, що ми так і не зрозуміли, що такого особливого в тій огидній картині. Доклали всіх зусиль, щоб отримати її, тільки для того, щоб продати її, поки Гарпер не вистежив його до нас, — проворчав Курц.

— Цього він ніколи нікому не говорив, навіть мені, — Кейдж знизав плечима. — Якщо я дізнаюся, я дам тобі знати.

— Звісно, — посмішка Курца мало чим відрізнялася від усмішки акули, що дивиться на здобич. — А поки що... — він дістав портфель із багажника своєї машини. — Твоя друга половина за злив інформації про Сциллу. Тільки готівка, як і просив.

Портфель? Справді?

Я не міг вирішити, що мене більше розлютило — обличчя Курца, зрада Кейджа чи той факт, що вони поводилися як лиходії в поганій телевізійній поліцейській драмі.

— Ти, мабуть, справді ненавидиш його, якщо так його трахаєш, — сказав Курц, поки Кейдж перераховував гроші. — Думав, що ви з Гарпером брати по зброї, поки ти не зв’язався з нами кілька років тому.

— Були, — холодно сказав Каге. Він зачинив портфель. — Речі змінюються. Ніхто не хоче вічно жити в чужій тіні.

— Амбіції. Люблю таке, — Курц ляснув його по плечу. Кейдж поморщився, але генеральний директор Sentinel, схоже, цього не помітив. — Знаєш, коли ти вперше зв’язався з нами, я подумав, що ти мене підставляєш, але ти виявився корисним союзником. Я вмирав від бажання побачити, як Гарпер злазить з неба на землю вже багато років, — він сів у машину і підморгнув. — Приємно мати з тобою справу, як завжди.

Курц поїхав.

Я розберуся з ним пізніше. Тепер, коли я підтвердив, що Sentinel стояли за підробкою Сцилли, я знав, що саме вони поставили пристрій переслідувачу Стелли. Один тільки цей факт принесе їм більше, ніж невеликий системний збій.

Кейдж кинув портфель у багажник і підійшов до водійського сидіння, поки я вилазив з машини, мої кроки були тихими по м’якій землі.

— Скільки б він не заплатив тобі, цього було недостатньо, — моє випадкове спостереження відбилося від понівечених металевих груд, що оточували нас.

Я зупинився за кілька футів від того місця, де він припаркувався.

До його честі, Кейдж завмер лише на дві секунди, перш ніж прийшов до тями.

Він випростався і повернувся до мене, його рот розслабився в легкій усмішці.

— Крістіане. Що ти тут робиш?