Спотворена брехня

— Обережніше з тим, як ти закінчиш це речення, Гарпере, — Алекс з’явився поруч зі своєю нареченою, його очі, схожі на осколки нефритового льоду, ковзнули по моїй розпатланій зовнішності.

Краватка ослаблена, піджака немає, волосся скуйовджене через те, скільки разів я в розпачі провів по ньому руками.

Це був найнеохайніший вигляд, який я коли-небудь бачив відтоді, як досяг чортової статевої зрілості, але мені було все одно.

Мене турбувало тільки одне: побачити Стеллу.

— Я не піду, поки не побачу її, — моя щелепа стиснулась.

Я подивився на Алекса, який дивився у відповідь із нудьгуючим виразом обличчя. Йому було наплювати на чужі драми, якщо тільки вони безпосередньо не стосувалися Ейви, але він знав, наскільки я впертий.

Я мав на увазі те, що сказав. Я ночував би у чортовому коридорі, поки не зміг би поговорити зі Стеллою.

Мені просто потрібно було пояснити.

Вона зрозуміє. Їй прийдеться.

Алекс кинув погляд на Ейву, яка похитала головою.

— Ні. За. Що. Ти чув, що він зробив! Він... — вона зупинилася, очевидно зрозумівши, що напартачила.

Підтвердження того, що Стелла всередині, відновило мій вогонь.

— Стелла! — я закричав.

У грудях оселився розпач і щось важче, більш чуже.

Страх.

Не страх, що Стелла в небезпеці, а страх, що я можу її не побачити і втратити назавжди.

— Просто дозволь мені пояснити, — я навіть не знав, чи чує вона мене, але я повинен був спробувати. — Я...

— Іди. Геть, — Ейва штовхнула мене в груди. Для когось такого маленького вона була напрочуд сильною. — Вона не хоче тебе бачити.

— Друзі, все в порядку.

Ми всі завмерли при звуці голосу Стелли.

Мої очі шукали її через плече Алекса, поки не знайшли.

Вона стояла посеред вітальні з блідим обличчям. Вона не дивилася на мене, коли говорила з Ейвою.

— Впусти його.

— Але Стелло, що, якщо він...

— Я просто хочу покінчити з цим, — сказала Стелла. — Він нічого не зробить, коли ви, друзі, будете поруч.

— Я б ніколи не заподіяв тобі шкоду, — біль пронизав моє серце.

Вона не дивилась на мене. Ейва відпустила дверну ручку і відійшла вбік з явним небажанням.

Я негайно відштовхнувся від неї і проігнорував її та попереджувальні погляди Алекса, коли пішов за Стеллою вглиб квартири.

Вона почала йти до того, як я повністю увійшов, але я не відставав від неї, поки ми не досягли того, що, мабуть, було її кімнатою.

Її сумка стояла на підлозі поруч із єдинорогом, а її одяг покривав ліжко. Мій шлунок стиснувся при вигляді цього.

Вони не повинні бути тут. Вона була зі мною, у моєму домі, а не в чортовій кімнаті для гостей її подруги.

Стелла зачинила двері й нарешті повернулася до мене.

Тепер, коли я був ближче, я міг бачити червоний колір навколо її очей і забарвлення її носа. Думка про те, що я винен у її сльозах, болісно стискала моє серце.

— Стелло...

— Ні, — вона обвила руками талію. — Я просто хочу знати одну річ. Ти сталкер? — її голос здригнувся на останньому слові.

— Ні, — я зблід.

У своєму житті я зробив багато морально сумнівних і відверто жахливих вчинків, але я ніколи не став би так її лякати.

— Тоді навіщо тобі ці файли на мене? — її підборіддя тряслося. — Ми зустрілися минулого року, але ці фотографії багаторічної давнини. Інформація про мене, моїх друзів, мою сім’ю... з якої причини ти міг копати так глибоко?

Каблучка з бірюзою лежала в мене в кишені важким тягарем. Символ секретів, які я зберігав, і брехні, яку я говорив.

— Тому що я вперше побачив тебе не того дня, коли ти підписала договір про оренду в Міражі, — сказав я. — Це було п’ять років тому.

Рот Стелли прочинився від шоку.

Правда спливла по крупинках після довгих років приховування.

— Я сидів біля кафе в Гейзелбурзі. Ти проходила повз, коли хтось схопив твою сумочку і побіг.

Мене не хвилювала така дрібна крадіжка, але я був досить заінтригований, щоб залишитися і подивитися, як розгортається сцена.

— Я пам’ятаю той день, — тихо сказала Стелла. — Це був мій останній рік у коледжі. Я поверталась додому з пар.

Я кивнув.

— Перехожий спіймав дитину, приїхала поліція, і все мало закінчитися. Але коли ти дізналася, що вона вкрала твій гаманець, тому що їй потрібні були гроші на їжу, ти віддала їй усю готівку, яку ти мала на руках, замість того, щоб висунути звинувачення.

«— Ви впевнені? — Поліцейський подивився на брюнетку так, наче не міг повірити своїм вухам. — Ви хочете дати йому гроші?

— Так. — Вона глянула на похмурого підлітка. Він подивився на неї у відповідь, але я помітив крихітний проблиск надії в його очах. — Гроші значать для нього більше, ніж для мене.

— Він намагався вкрасти у вас, — офіцер здавався таким же спантеличеним, як і я.

Я притулився до сусідньої будівлі й прокрутив свій телефон, але вся моя увага була зосереджена на взаємодії, що відбувалася менш ніж за десять футів від мене.

Я не знав, що змусило мене залишитися після того, як хлопця спіймали, але я був радий, що це зробили.

Мені було нудно весь день, але це... це було цікаво.

Якого хріна давати гроші тому, хто намагався тебе пограбувати?

— Так, я знаю, — терпляче відповла брюнетка. — Але він усього лише дитина і йому потрібні гроші. Я не буду заявляти на нього.

— Це ваші гроші. — Офіцер похитав головою.

Я відключився від нього, поки він закривав справу і зачаровано оглядав брюнетку.

Я чув, як вона назвала своє ім’я, коли приїхала поліція.

Стелла Алонсо.

На вигляд їй було трохи за двадцять, з кучерявим темним волоссям, зеленими очима і швидкою, теплою посмішкою. Вона була чудова, але мене вразило не це.

Це була ніжність, з якою вона говорила. Абсурдність її дій. Непохитний оптимізм в її очах навіть під час спроби пограбування серед білого дня мав похитнути її віру в людство. Те, як вона відреагувала, було зовсім не тим, на що я очікував. Якщо й було щось, що завжди викликало в мені інтерес, то це люди, які не відповідали моїм очікуванням.

Посмішка зігнула мої губи вперше за цей день.

Зрештою, офіцер пішов, суворо попередивши підлітка. Хлопець замовк, ніби хотів щось сказати. Мабуть, він одумався, бо невдовзі втік, не сказавши ні слова, навіть не подякувавши.

Стелла не виглядала стурбованою. Вона просто підняла свою сумку вище на плече й пішла, як ні в чому не бувало. При цьому щось зісковзнуло з її руки.