Страница 130 из 167
Але я розберуся з цим, коли прийде час. Наразі найяскравішим моментом мого ранку було змусити сестру замовкнути. Проте, я не могла зосередитися на роботі, тому я переодягнулась в стару футболку і шорти, і зайнялась єдиною річчю, яка допомагала мені почуватися краще, коли я була у стані сильного стресу: генеральним прибиранням.
Я почала з кухні й пройшла через пентхаус, витираючи пил і протираючи кожен кут і щілину. Ніна прибирала раз на тиждень, але востаннє вона приїжджала п’ять днів тому, тож справ у мене було більш ніж достатньо.
Мої друзі думали, що це дивна тактика зняття стресу, але це було ідеальне бездумно-продуктивне завдання. Крім того, кожен рух вологої ганчірки по пилу здавався мені таким, що очищає від застояної енергії, що було бонусом.
Зрештою, я дісталася офісу Крістіана.
Я вагалася за зачиненими дверима.
Я увійшла в його святиню тільки для того, щоб полити його бідні рослини, про які я продовжувала піклуватися навіть після того, як переїхала. Він запропонував найняти когось ще, але я прив’язалась до них.
Крістіану було б байдуже, якби я ввійшла, коли його там не було, правильно? Він не заперечував проти того, щоб я приходила поливати рослини. Якби він не хотів, щоб я була там, він би сказав мені.
Після ще одного коливання я відчинида двері.
Я провела в офісі Крістіана більше часу, ніж де б то не було, тому що дуже намагалася повернути все на свої місця.
Кімната являла собою монохромний кабінет зі світло-сірими стінами, чорним шкіряним кріслом і масивним столом зі скла і металу. Навіть глобус у кутку був чорно-сірим.
Очевидно, у нього була така сама алергія на колір, як і на мистецтво.
— Крістіан ще не знає про це, але ми збираємося додати тобі трохи життя, — сказала я його столу. Там не було нічого, крім ноутбука, двох додаткових моніторів, прес-пап’є і матово-сірого футляра з чотирма однаковими ручками Montblanc. — Колись.
Я витерла стіл і була така зайнята, намагаючись зрозуміти, що це за прес-пап’є — ягуар? кабан? потворний кіт? — що я випадково перекинула його підставку для ручок.
Я опустилася на коліна і підібрала ручки, але неправильно розрахувала відстань від підлоги до столу і випадково вдарилася головою об нижню частину, піднімаючись нагору.
— Ой! — я здригнулася від різкого нападу болю.
Може, планети збилися, бо сьогодні був не мій день.
Я почекала, поки мине напад запаморочення, перш ніж знову встати. Цього разу, піднімаючись нагору, я провела рукою по краю столу, щоб не зробити ту саму помилку.
Ось чому я не можу мати скляний стіл. Вони занадто добре вписуються в навколишнє середовище.
Мої пальці наштовхнулися на невеличку опуклість, але я не звернула на неї особливої уваги, доки не встала і не помітила, що одна з шухляд висунулася.
Вона мала інакший вигляд, ніж інші. Менший, зроблена із чорного, а не сірого металу, і захована у великому ящику, заповненому канцелярським приладдям.
Секретне відділення.
— Боже мій, — я втупилася на нього з недовірою.
Я знала, що в розпорядженні Крістіана є всілякі ґаджети і пристрої, але таємна скринька? Серйозно? Я думала, що такі бувають тільки у фільмах.
Я маю закрити її і рухатися далі. Імовірно, там містилася конфіденційна інформація, яка мене не стосувалася, але цікавість взяла гору наді мною.
Один погляд не зашкодить, правильно? Крім того, вміст виглядав нешкідливим. Це була просто купа простих чорних папок.
Я підняла верхню папку і відкрила її.
Це виглядало як набір нудного тексту, поки мій погляд не зупинився на імені вгорі.
Стелла Алонсо.
Я двічі моргнула, щоб упевнитися, що прочитала це ясно, але скільки б я не дивилася, слова не зрушили з місця.
Я швидко переглянула решту сторінки і зрозуміла, що це не просто випадковий текст про школи, дні народження і хобі. Це було про мене.
Усе про моє життя — мій день народження, мої друзі, мої захоплення і місця, де я ходила до школи, починаючи з підготовчої школи і закінчуючи коледжем — було викладено чорним по білому.
Навіщо Крістіану досьє на мене? Зазирнути в моє минуле, щоб відсіяти мого переслідувача?
Я вже розповіла йому все, що знала, але, можливо, він непокоївся, що я щось пропустила.
Однак, коли я перегорнула іншу частину палітурки, це явно було не так.
Усе моє життя вилилося в ці сторінки. Усе, від базової інформації, такої як заняття моїх батьків, до моєї улюбленої їжі, шкільних позакласних занять і мого улюбленого грьобаного професора в коледжі. У нього навіть був список усіх людей, з якими я коли-небудь зустрічалася.
Мене зараз знудить.
Жовч обволікала горло, але я відклала папку і взяв другу тремтячими руками.
Це було гірше, ніж перше. У ньому були повні досьє не тільки на мене, а й на всіх моїх близьких, включно з моєю сім’єю, друзями, Маурою і попередніми бойфрендами.
У третій папці була колекція медіафайлів: мої випускні фотографії з коледжу, стаття Thayer Chronicle про святковий гастрономічний захід, який я організувала, і знімок мого першого показу мод, який багато років тому потрапив на якийсь сайт впливових пліток про інфлюєнсерів.
Усі фотографії та статті були у відкритому доступі. Не було ніяких особистих або відвертих знімків, але, побачивши їх разом з іншими моїми файлами, мені захотілося блювати.
На секунду я подумала, що він може бути моїм переслідувачем, але з точки зору логістики це не мало сенсу. Я також досить добре знала Крістіана, щоб знати, що він не буде тероризувати мене так, як мій сталкер.
— Недостатньо добре, щоб ти передбачила, що в нього є досьє на все твоє життя,—
співав підступний голос у моїй голові.
Можливо, у Крістіана була вагома причина для цього, але це все одно було величезним вторгненням у приватне життя. Він копався не тільки в моєму житті, він копався у життях всіх, кого я знала.
Він зробив це без моєї згоди і приховував це від мене.
Як довго в нього були ці файли? Дні? Тижні? Місяці?
Мій шлунок збунтувався, і я ледве встигла дістатися до найближчої ванної, як мій сніданок з’явився переді мною.
Сльози навернулися на мої очі, коли я здригнулася.
У цей час минулого тижня ми були на човні в Італії. Я сказала йому, що кохаю його, і він поцілував мене так, ніби кохав у відповідь.
Сім днів здавалися вічністю тому — досить довго, щоб сон перетворився на кошмар.