Спотворена брехня

40. СТЕЛЛА

На жаль, усі мрії мали закінчитися.

Наша морська прогулянка на Капрі була нашим останнім повним днем в Італії перед тим, як ми з Крістіаном повернулися до Вашингтона з двома повними валізами подарунків і сувенірів, і моїм освідченням у коханні, яке тягнулося за нами.

Старій мені було б ніяково казати ці слова і не чути їх у відповідь, але нова я (бо там усе ще були частини старої мене) почувалася комфортніше, дозволяючи речам розвиватися у свій час.

При цьому наше повернення в місто було більш різким після Італії, ніж після Гаваїв. За місяць Крістіан одразу ж занурився в робочий хаос і я провела добрий тиждень, копаючись в електронних листах, пошті та завданнях, що накопичилися за час нашої відсутності.

Я відвідувала Мауру, працювала над своїм маркетинговим планом, випивала з Ейвою та Джулс і виконувала мільйон доручень.

Пристосуватися до мого звичайного повсякденного життя було важче, почасти через те, що я була відсутня довше, а почасти через те, що цього разу потрібно було зробити набагато більше. До кінця тижня я втомилася, вередувала і відчайдушно потребувала тривалого відновлювального заняття йогою.

Я вирішила не поспішати цього понеділка і готувала свій звичайний ранковий коктейль, коли мій телефон загорівся від вхідного дзвінка.

— Привіт?

— Привіт, Стелло. Це Норма.

Моя рука замерзла над блендером.

Норма була однією з моїх улюблених медсестер у Ґрінфілді, але вона не дзвонила ні з того, ні з сього, якщо тільки що-небудь не трапилося.

Я поставила пів чашки з льодом назад на стіл і накрутила намисто на палець.

— Маура в порядку?

Коли я відвідувала її вчора, вона виглядала нормально, але відтоді могло статися що завгодно. Міг статися напад, впасти, вдаритися головою... Найгірші сценарії пронеслися в моїй голові.

— Фізично вона в порядку, — заспокійливий голос Норми заколисав мої нерви. — Але вона, е-е, згадала, що сьогодні вранці трапилося з Фібі та Гарольдом.

— О, ні, — ось так нерви здали назад.

Це траплялося нечасто, але щоразу, коли Маура згадувала про чоловіка й доньку, вона дуже хвилювалася. Востаннє, коли це сталося, вона кинула вазу в медсестру. Якби вона була в повній силі, медсестра зараз була б у комі.

— Як я вже сказала, тепер із нею все гаразд, — запевнила мене Норма. — На жаль, нам довелося дати їй заспокійливе.

Мій шлунок стиснувся. Я попросила Ґрінфілд дзвонити мені щоразу, коли Маурі вводитимуть заспокійливе. Це було не те, що вони зробили легковажно. Заспокійливе означало, що в неї був справді поганий день.

— Я прийду просто зараз, — я була вже на півдорозі до дверей, коли Норма зупинила мене.

— Не потрібно. Я знаю, ти хочеш її побачити, але вона вже спить, а ти тільки вчора приходила, — її голос пом’якшився. — Я подзвонила тільки для того, щоб повідомити тебе. Не зациклюйся на цьому занадто сильно. Такі речі трапляються і ми тримаємо їх під контролем. Обіцяю.

Вона мала рацію. Хоч як би я ненавиділа думку залишити Мауру саму після того, як вона була така засмучена, персонал у Ґрінфілді був професіональним. Вони були навчені справлятися з такими ситуаціями, і вони могли робити це набагато ефективніше, ніж я.

— Правильно, — я видавила із себе посмішку, хоча Норма не могла мене бачити. —Дякую за дзвінок. Будь ласка, дай мені знати, якщо будуть якісь оновлення.

— Звісно.

Я повісила слухавку і взялася за сніданок, але була занадто розсіяна, щоб щось з’їсти. Можливо, мені варто зазирнути в Ґрінфілд пізніше, про всяк випадок...

Мій телефон знову задзвонив, цього разу з новим повідомленням, яке доводило, що день насправді може стати ще гіршим.

Наталя: СТЕЛЛА!

Наталя: Що це за чортівня?

До її тексту додавалася фотографія з моєї фотосесії на Гаваях. Друкована кампанія Delamonte нарешті вийшла в ефір разом із моїм профілем у Washington Weekly. Джуліан виконав величезну роботу і Луїза була в захваті. Учора вона написала мені електронною поштою, розхвалюючи цю статтю.

Мабуть, моя сім’я була менш схвильована.

Я могла зрозуміти, чому вони можуть бути шоковані. На фото, яке надіслала Наталя, я була повернута спиною до камери, але явно топлес. Нижня частина бікіні покривала потрібні місця і ні на дюйм більше.

Композиція була артистичною, а не неохайною, але все ж це була, ймовірно, найскандальніша річ, у якій коли-небудь брала участь Алонсо.

Стелла: Фото.

Я не була у настрої задовольняти вимоги Наталі про відповіді.

Я знала, що моя сім’я оскаженіє через світлини з Гаваїв, але мені було все одно. Ми не розмовляли з моменту нашої вечері майже три місяці тому. Можливо, нас розділяли гордість і впертість, а можливо, я була права весь цей час. Їм було все одно, є я частиною сім’ї чи ні.

Єдиний раз, коли їх хвилювало те, що я роблю, це те, що я їх соромлю. Мене анітрохи не здивувало, що перше повідомлення Наталі мені за кілька місяців містило критику.

Наталя: Ти ГОЛА!

Наталя: Мама і тато божеволіють!

Стелла: Я НАПІВ гола. А якщо мама з татом божеволіють, вони самі мені скажуть. Вони дорослі. Їм не потрібно, щоб ти постійно виступала в якості їхнього рупора.

Ми листувалися, але я практично чула її приголомшене мовчання.

Я провела своє життя, роблячи все, що хотіла моя сестра, і дозволяючи їй керувати мною. Мені це набридло. Якби в моїх батьків були проблеми зі мною, вони могли б сказати це мені в обличчя.

Якби у Наталі з цим були проблеми, вона могла б засунути це собі самі знаєте у що.

Три крапки, які вказували на те, що вона друкувала, з’явилися, зникли і знову з’явилися.

Наталя: Не знаю, що на тебе найшло останнім часом, але це не мило. ТИ доросла, Стелло. І маєш поводитися відповідно.

Наталя

: І напівгола ненабагато краще, ніж повністю гола.

Наталя: Тато — начальник апарату кабінет-секретаря. Як ти думаєш, як це позначиться на ньому?

Роздратування встромило свої кігті в мою шкіру.

Сперечатися з Наталею було все одно, що сперечатися з цегляною стіною. Вона ніколи не відступала і не намагалася побачити сторону іншої людини. Вона завжди була права, а всі інші завжди помилялися.

Замість того, щоб відповісти, я зателефонувала їй.

Коли вона взяла слухавку, я не дала їй можливості заговорити.

— Мені. Все. Рівно, — я повісила слухавку і перевела телефон на беззвучний режим.

Я поводилась як дитина? Можливо.

Чи буду я шкодувати про свою міні-істерику пізніше? Ймовірно.