Страница 121 из 167
— Я починаю підозрювати, що ти насправді не працюєш, коли приходиш в офіс. Я ніколи не зустрічала генерального директора, у якого було б більше відпусток, ніж у тебе, — Стелла похитала головою.
— Це інший тип роботи, — мій рот мимоволі прочинився.
Я отримував гідну зарплату в Harper Security, але більшу частину мого власного капіталу становило секретне програмне й апаратне забезпечення, яке я розробив і продав тому, хто більше заплатить. Були певні групи, з якими я не мав справи — терористи, певні уряди та кілька неприємних особистостей.
Крім цього, для всіх інших це було чесною грою, і вони заплатили величезний викуп за технології, яких не було в їхніх конкурентів.
П’ятдесят відсотків робочого часу я витрачав на Harper Security, а іншу половину — на розробку.
— Ти впевнений, що місяць — не надто багато? — залишалися сліди сумніву. — Ми не можемо просто взяти і полетіти так надовго.
— Я мільярдер. Ми можемо робити все, що захочемо, — я посміхнувся її грайливому закочуванню очей. — Вважай це моїм подарунком на День народження.
— Ми вже відсвяткували твій День народження, — зауважила вона.
Минулого тижня мені виповнилося тридцять чотири роки. Ми відсвяткували всі вихідні їжею, сексом і тим, як я вилизував її кицьку, доки вона не кінчила мені на обличчя.
Це був гарний День народження.
— Крім того, немає сенсу брати мене з собою у подорож моїх мрій на свій День народження. Ми повинні поїхати туди, куди ти хочеш, — Стелла обвила руками мою шию. — Викладай, Гарпере. Який пункт призначення у твоєму списку бажань?
— У мене його немає, і балувати тебе — це для мене, — я припав до неї чолом. Записка і фотографії пропалили дірку в моїй кишені. — Останній шанс, метелику. Ти в справі чи ні?
— Коли ти так кажеш... — запаморочлива усмішка розпливлася по її обличчю. — Я в справі.
— Ідеально, — я знову поцілував її, цього разу в губи.
До біса раціональність.
Коли справа стосувалася безпеки Стелли, раціонального мислення не існувало.