Спотворена брехня

37. КРІСТІАН

Мої ночі зі Стеллою були моїм єдиним умиротворенням.

Мої дні були наповнені метушнею роботи і хаосу. Я провів останній місяць, відсіюючи підозрюваних у зраді, з’ясовуючи, як, чорт забирай, хтось створив пристрій, схожий на Сциллу, як цей «хтось» був пов’язаний зі сталкером Стелли, і вистежуючи самого виродка-сталкера.

У мене вже був список підозрюваних у витоку. Кожне ім’я викликало холодок у моїй крові, але я мав бути обережним у тому, як впоратися з ситуацією. Я не міг зробити публічного кроку, поки не був упевнений, хто був зрадником. Лояльність працювала в обох напрямках і неправдиві звинувачення були найшвидшим способом посіяти невдоволення в лавах.

Я придумав ідеальну пастку, але мені потрібно було дочекатися щорічного покерного турніру Harper Security, щоб встановити її. Доти я не міг довіряти конфіденційну інформацію нікому в компанії.

Що стосується Сцилли, я майже гарантую, що саме Sentinel стоїть за підробкою пристрою. Вони копіювали все, що я робив, логічним наступним кроком було копіювання пропрієтарного обладнання. Я також не випустив би з уваги підкуп або шантаж, хто б не був зрадником.

Я зупинився на цій підозрі. Спочатку я розберуся зі зрадником. Тоді я піду за Sentinel.

Єдиним знаком питання, що залишився, були їхні зв’язки з переслідувачем Стелли і хто цей виблядок.

Я перевірив контакти Стелли, але за ці роки вона спілкувалася з такою кількістю людей, що було неможливо звузити їхній список до пристойного кола підозрюваних. Переслідувачем міг бути хто завгодно, від старого колеги до баристи, який щодня робив їй матчу.

Частина мене визнала, що я міг би просунутися далі у всіх своїх розслідуваннях, якби мене не відволікали. Я хотів проводити час зі Стеллою, що означало відсутність довгих годин або понаднормової роботи в офісі.

Я водив її на побачення кожні вихідні, вечеряв з нею щовечора й трахав її до безпам’ятства щоночі, весь час знаючи, що маю провести цей час займаючись чимось іншим.

Здатність Стелли впливати на мої раціональні рішення проявилася трохи більше ніж за тиждень після вчасної смерті Френка Ріверса.

Я клацав ручкою, дивлячись на записку на моєму столі.

Сталкер пішов у підпілля з часів Гаваїв. Жодних нових нотаток і жодних повідомлень... до сьогодні.

Клац. Клац.

Два речення, надруковані й доставлені в простому конверті без написів. Він був захований разом з рештою пошти, незважаючи на те, що в ньому не було адреси.

Ти не зможеш захистити її і твоєю вона НІКОЛИ не буде. Вона моя.

Шепіт люті пронизав мої почуття.

Саме повідомлення не було переконливим. Це звучало так, нібито було написано примхливою дитиною.

Що викликало занепокоєння, то це три світлини, які супроводжували фото: на одній Стелла снідала в кав’ярні поряд із Міражем, на одній вона фотографувалася на Національній алеї і на одній вона виходила з продуктового магазину.

Усі вони були зроблені протягом кількох тижнів після нашого повернення з Гаваїв.

Лють згустилася і покрила мою шкіру інеєм. У мене була спокуса здатися і викластися на одному з багатьох імен, які я тримав у своїй базі даних саме для цієї мети, але я придушив бажання на користь розрахунку мого наступного кроку.

Я не міг довірити безпеку Стелли нікому, крім себе, навіть Броку. Він не був одним із моїх підозрюваних, але він не помітив, як сталкер підібрався досить близько, щоб сфотографувати її, що було великою клятою помилкою.

Звісно, його робота полягала в захисті, а не в спостереженні, але мене це все одно дратувало.

Сталкер знову з’явився після кількох тижнів мовчання й я впевнений, що судово-медична експертиза його запису дасть ті самі результати, що й завжди.

Нічого.

Ким би він не був, він був до біса гарний у тому, щоб тримати руки чистими, і був досить підлим, щоб підібратися так близько до Стелли, щоб вона або Брок не помітили цього.

Якби з нею щось трапилося...

Мій шлунок стиснувся.

Вашингтон не був у безпеці, поки я не розібрався зі своїм внутрішнім безладом. Я не міг зосередитися на вистеженні переслідувача, якщо не міг довіряти своїм людям.

Клац. Клац.

Я зважився на друге клацання.

Я поклав ручку на стіл, поклав записку і фотографії у внутрішню кишеню піджака і поїхав додому.

Стелла була на кухні, коли я прийшов. Вона була так зайнята змішуванням того жахливого смузі з паростків пшениці, яке вона любила, і наспівувала під радіо, що не помітила, як я ввійшов, доки я не обійняв її ззаду і не поцілував у шию.

— Крістіане! — здивована насолода наповнила її голос. — Ти рано вдома.

— Важкий день на роботі, — збрехав я.

Я вдихнув її, переконуючи себе, що вона в безпеці й у моїх руках. Вона пахла сонячним світлом і зеленими квітами, і я дозволив аромату трохи зняти напругу в моїх м’язах, перш ніж знову заговорив.

— У мене була ідея.

— Угу, — піддражнила вона. — Мені варто боятися?

— Я сумніваюся в цьому. Це на твоїй дошці візуалізації.

Я бачив список, який вона приколола до коркової дошки в нашій кімнаті. Вона сказала, що створила його в коледжі й ніколи не викидала.

Список складався з трьох речей: партнерство з брендом Delamonte, тривала подорож Італією і гардеробна. Дві з цих трьох були викреслені.

Стелла повністю повернулася до мене обличчям. Її очі розширилися від шоку і легкої надії.

— Італія, — підтвердив я. — Літня відпустка. Ми можемо здійснити місячну поїздку країною. Рим, Мілан, узбережжя Амальфі...

Вивезти її з міста було очевидною відповіддю, поки я не розібрався з безладом зі свого боку, і її список бажань дав мені ідеальне прикриття для поїздки.

Я не хотів говорити Стеллі про останню записку сталкера. Це було адресовано мені, а не їй, і я не хотів її лякати. Не тоді, коли в мене ще не було чіткого рішення.

— Ще одна поїздка? — сумнів забарвив її голос. — Але ми щойно повернулися з Гаваїв.

Вона мала рацію. Ми повернулися з Кауаї лише місяць тому. Було занадто рано для чергової поїздки, особливо з усім, з чим мені потрібно було розібратися.

Але думка про те, що цей мудак, можливо, доторкнеться до неї...

Потрібна була тільки одна помилка. Одне відволікання, одна помилка, і я можу втратити її назавжди.

Я змусив свої легені розширитися після рідкісного нападу паніки.

— Перший тайм не зараховувався, оскільки він був по роботі, — сказав я. — По суті, це були довгі вихідні.