Страница 114 из 167
Мабуть, на його боці магія диявола.
— Як ви познайомилися? — запитала вона, поки ми йшли через розарій. Це була її улюблена квітка і ми зупинялися через кожні два фути, щоб вона могла охати й ахати над пишними квітами.
— Ми... — я мало не розповіла їй історію, яку ми з Крістіаном вигадали, але я продовжила з подобою правди. Було неправильно брехати їй. — Ми живемо в одному будинку і в нас є спільні друзі. Я зіткнулася з невеликою проблемою, а Крістіан допоміг мені.
— Ой. Як мило з його боку, — сказала Маура. Вона поплескала його по руці. — Ви такий джентльмен. Я можу з упевненістю це сказати.
Він усміхнувся і підняв брову на мене над її головою. Я закотила очі, але не змогла стримати посмішку.
Яким би нестерпним він не був після того, як без зусиль зачарував Мауру, мені подобалося, як добре вони ладнали. Ніщо не напружувало більше, ніж люди, які мені небайдужі, бодаються головами.
Ось чому моя остання сімейна вечеря так на мене вплинула. Між Гаваями і моєю модною лінією я була досить зайнята, щоб відсунути це на задній план, але це все ще переслідувало мене. Однак я відмовляюся здатися першою. Якщо моя сім’я хотіла поговорити зі мною, вони знали, де мене знайти.
Маура, Крістіан і я деякий час блукали садом, поки вона не втомилася і ми не повернулися до її кімнати.
— Він мені подобається, — сказала вона, коли Крістіан пішов у туалет. — Такий гарний молодий чоловік. І чарівний.
Я втупилася на неї.
— Ти... Закохана в нього?
— Звісно ні! Я надто стара, щоб закохуватися. Крім того, він дивиться тільки на тебе, — вона фиркнула.
Моє обличчя потеплішало.
— Я не...
— Це правда, — вона кашлянула і взяла свою чашку. — Він не... Він... — її руки тряслися, коли вона підносила чашку до рота. Вона майже торкнулася її губ, перш ніж Маура впустила її, і чашка розбилась на дюжину зазубрених частинок.
Рот Маури відкрився. Її очі розширилися і набули знайомого дикого вигляду.
— Усе гаразд. Усе гаразд, — швидко сказала я. — Це просто чашка. Я покличу медсестер...
— Це не просто чашка! — її дихання почастішало. — Вона зламана, і вона... вона... — її погляд метушився кімнатою.
— Усе буде добре, — я зберігала спокій у голосі, незважаючи на те, що мій шлунок стиснувся. Вона явно ставала збудженою, а коли вона починала хвилюватися, її було майже неможливо заспокоїти без седативних засобів. — Я покличу медсестер, і вони її приберуть. Вони...
— Уже в дорозі, — голос Крістіана перервав розмову. Я не чула, як він увійшов, але він швидко пройшов через кімнату і став перед нею на коліна. — У спільній кімнаті є нові чашки, а також головоломки. Хочеш зробити що-небудь разом?
Очі Маури все ще блищали від паніки, але її дихання сповільнилося і стало чимось на зразок нормального.
— Головоломка?
— Головоломка, — підтвердив він. — Їхня найновіша. Ти будеш першою, хто її завершить.
— Давай. Мені подобаються головоломки, — вона відпустила мертву хватку на підлокітнику. — Одного разу я зібрала пазл про пуделя. Раніше в мене був пудель. Це моя улюблена порода собак...
Вона пішла по дотичній про найкращі та найгірші породи собак, поки Крістіан вів її в громадську кімнату.
Я пішла за ними, у мене перехопило горло.
— Дякую, — сказала я, коли Маура благополучно покінчила зі своїм чаєм і головоломкою. — За... — я вказала на коридор, де розташовувалася її кімната. — І за те, що пішов зі мною.
— Є й гірші способи провести день. — Крістіан переплів свої пальці з моїми і поклав наші руки йому на стегно. — Дякую за запрошення.
Я подивилася на наші переплетені руки і не могла зупинити серце, яке билося так сильно, що мені було важко дихати.
Я в такій біді.
***
Того вечора, після того як ми відвідали Мауру, Крістіан і я відвідали наш перший діловий захід для нього як справжня пара.
Значення не вислизнуло від мене, хоча сама подія набридла мені до сліз. Це були якісь технічні збори і більшу частину часу я посміхалась, кивала і вдавала, що мене хвилює, що люди говорять, поки Крістіан спілкується в мережі.
— ЄС вбиває нас своїми правилами, — бурчала людина, з якою він розмовляв. — Це невможливо!
Я придушила позіхання, поки Крістіан відповідав йому. Технічне регулювання було далеко не таким цікавим, як маленькі черепашки.
Поки інший чоловік бубонів про якийсь щойно ухвалений новий закон, я поклала руку на плече Крістіана і прошепотіла:
—Я йду в туалет. Я скоро повернуся.
Він кивнув, і я втекла, не встигнувши вислухати ще одну скаргу на ЄС.
Черги до туалету не було, тому я скористалася можливістю, щоб поправити зачіску та макіяж і перевірити сповіщення. Кількість моїх підписників усе ще зростала, але зараз це було повільніше, ніж на початкових етапах наших «стосунків».
Мене це хвилювало менше, як раніше. Приєднання до «клубу» мільйонів підписників полегшило отримання великих партнерських відносин, але також змусило мене зрозуміти, як мало значить це число на особистому рівні.
Я поклала телефон у клатч і вийшла з туалету.
Не встигла я повернутися до Крістіана на півдорозі, коли волосся в мене на потилиці стало дибки. Я впізнала цей холод - це було те, що я відчувала, коли хтось дивився на мене.
Моя голова смикнулася вгору, і я гарячково озирнулася кімнату в пошуках чого-небудь — або кого-небудь — підозрілого.
Нічого такого. Просто купка людей у костюмах, які бурчать з приводу останніх регулювальних законів і хваляться ринковою капіталізацією своїх компаній.
Ти параноїчка. Твого переслідувача тут немає. Це закритий захід...
Крик піднявся, але застряг у мене в горлі, коли хтось схопив мене за дупу і стиснув. Сильно. Я обернулася і недовірливо втупилася на чоловіка, який витріщався на мене. Він підморгнув мені й відійшов, ніби він не обмацував мене в самий розпал професійного заходу.
Я була занадто приголомшена, щоб щось сказати, перш ніж він пішов.
Взаємодія тривала менше ніж хвилину, але цього було достатньо, щоб я відчула, що на мені шар бруду, який я ніколи не зможу відтерти.
— Що сталося? — Крістіан вловив мій дискомфорт, щойно я повернулася до нього.
Він стояв спиною, тому не бачив, що сталося. Чоловік, з яким він розмовляв, теж пішов, залишивши нас самих.
— Нічого такого, — я поворухнулася під його скептичним поглядом, перш ніж зізнатися: — Хтось обмацав мене, коли я поверталася з туалету.
Крістіан завмер.