Спотворена брехня

34. СТЕЛЛА

Ми з Крістіаном офіційно зустрічалися. Це було дивно не тільки тому, що я ніколи не думала, що це станеться, а й тому, що в зовнішньому світі нічого не змінилося. У їхніх очах ми весь цей час були парою.

Я розмістила свої фотографії з Гаваїв після того, як ми повернулися до округу Колумбія, і наша пара знімків, як і очікувалося, вийшла чудовою. Я, як і раніше, стежила за своїм Інстаграмом, хоча тепер моя увага була розділена між ним і моєю модною лінією.

Єдиними людьми, які знали, що наші стосунки до Гаваїв не були справжніми, були Крістіан, я і мої друзі, які зустріли моє оголошення з набагато меншим подивом, ніж минулого разу.

За словами Джулс, це було «неминуче» через те, як ми трахали одне одного очима на її новосіллі.

Ми з Крістіаном пішли на наше перше справжнє побачення через тиждень після повернення з Гаваїв. Ми водили одне одного в наші улюблені місця в окрузі Колумбія: Ботанічний сад США для мене, Східний ринок для нього.

Виправлення: конкретний продавець на Східному ринку для нього.

— Містер К! — обличчя продавця скривилося в липкій усмішці, коли він побачив Крістіана. — Радий знову тебе бачити! І з прекрасною дамою поруч із тобою, — він підморгнув мені. — Що ти робиш із таким людожером, як він?

Він ткнув великим пальцем у бік Крістіана, який похитав головою.

— Краса — це ще не все, — я поплескала Крістіана по руці. — У нього є й інші чудові якості.

Продавець розсміявся, а мій новий бойфренд роздратовано зітхнув, хоча в його очах промайнула іскорка гумору.

— Стелло, познайомся з Донні — майбутнім коміком і видатним столяром, — він постукав по головоломці на столі. — Це єдина причина, з якої я терплю твою стару дупу.

— У моїй старій дупі більше мудрості, ніж у твоєму мізинці, — заперечив Донні.

Усмішка з’явилася на моєму обличчі, коли я оглянула його товари.

— Це неймовірно.

На столі були найхитромудріші вироби з дерева, які я коли-небудь бачила, зокрема моделі вітрильників, мініатюрні складні ширми і добірка запаморочливих головоломок.

— Спасибі, — гордість світилася на обличчі Донні. — Займає мене зараз, коли я на пенсії.

Ми з Крістіаном деякий час розмовляли з Донні, поки інші відвідувачі не відтягнули його. У підсумку ми купили дві головоломки (Крістіан) і набір чудових різьблених браслетів (я).

— Я б сказала, що наше перше побачення було успішним, — я розмахувала своєю сумкою з покупками, коли ми йшли в найближчий ресторан на вечерю.

— Звичайно, було. Я це спланував.

Мій рот опустився.

— Ало? Ти забув про сад раніше? Ми двоє планували побачення.

— Так, але я возив нас увесь день.

— Планування працює не так!

Крістіан розсміявся, коли я злегка штовхнула його руку.

Якщо не брати до уваги його набридливої звички приписувати собі побачення, які ми двоє планували, Крістіан був чудовим бойфрендом. Часом розпливчастим і примхливим, особливо після напруженого робочого дня, але майже завжди уважним і підтримуючим.

Я перебралася в його спальню, а гостьову перетворила на переповнену шафу. Він працював з дому двічі на тиждень, щоб ми могли проводити більше часу разом, і хоча ми проводили більшу частину цих днів, займаючись своїми справами — він за своїм ноутбуком, я — за планами своєї лінії одягу — було приємно, що він був поруч.

Загалом, я не могла б і мріяти про більш досконалі справжні стосунки. Проте мені знадобилося ще два тижні після нашого першого побачення, перш ніж я запросила Крістіана приєднатися до мене у відвідинах Маури.

Я ніколи раніше нікого не приводила до неї і ця перспектива діяла мені на нерви. Що, якщо він їй не сподобається? Що, якщо вона йому не сподобається? Що, якщо вона розхвилюється і...

Зупинись. Усе буде добре.

Я глибоко зітхнула й спробувала заспокоїти прискорений пульс, коли ми зупинилися перед її кімнатою.

— Тут, — я всунула принесений нами темблек у руки Крістіана. — Ти тримаєш його. Мене не хвилює, якщо ти не любиш десерт. Тобі потрібно її задобрити.

— Тут я думав, що моєї чарівності буде достатньо, — протягнув він, але покірливо взяв десерт.

— Я сумніваюся в цьому, — я повернула дверну ручку. — Вона не легко зачаровується чоловіками.

Але, звісно, він довів, що я помилялася.

Маура полюбила його, і не тільки через темблек, хоча це допомогло.

Крістіан увірвався в кімнату, як Прекрасний Принц, вручив їй десерт і похвалив її намисто. Менш ніж за десять хвилин вони сміялися над його жартом, наче знали одне одного цілу вічність.

Я дивилася на них, роззявивши рота.

Це був один із найкращих днів Маури і вона, здавалося, була в піднесеному настрої, але все ж таки. Було неприємно бачити, як вони так швидко стають близькими, коли навіть мені доводилося трохи розігрівати її щоразу, коли я приходила.

Я не була впевнена, чи радіти тому, що вони так добре ладнали, чи злитися, що вона ладнала з ним краще, ніж зі мною.

— Сьогодні день головоломок, — сказала Маура. — Мені подобаються головоломки. Тобі подобаються головоломки? — вона примружилася, дивлячись на Крістіана, немов від його відповіді залежало, чи зможуть вони продовжити свою нову дружбу.

Посмішка розпливлася по його обличчю.

— Я люблю головоломки.

— Що?

— Кожен вид. Кросворди, головоломки, криптограми...

— Найбільше мені подобаються пазли, — Маура перервала його на півслові. — Це... — Вона зам’ялася і я бачила, як вона ламає голову в пошуках потрібної фрази.

Я глянула на Крістіана, поки йшли хвилини. Він чекав, поки вона продовжить, без натяку на роздратування чи нетерпіння.

Щось тепле зігріло низ живота і проникло в груди.

— Це приємно, — нарешті сказала Маура. Слово вийшло повільно й нерішуче, ніби вона перевіряла, чи підходить це слово. — Коли шматочки складаються воєдино і ти бачиш усю картину.

Крістіан уставився на неї з непроникним виразом обличчя.

— Так, — сказав він тихо. — Це так.

За останні три місяці я бачила багато варіацій Крістіана Гарпера, але той, що сидить тут сьогодні? Він був тим, у кого я могла найбільше закохатися.

Я зморгнула небажані емоції й зобразила яскраву посмішку.

— Мауро, чи не хочеш ти прогулятися садом? Прекрасний день.

— Так, будь ласка, — її обличчя освітилося.

— Міледі, — Крістіан простягнув руку.

Він був надто серйозний, але Маура хихикнула, взявши його за руку. Я жодного разу, жодного разу за всі роки мого знайомства з нею не чула, як Маура хихикає.

Неймовірно.