Спотворені ігри

34. БРІДЖИТ

— Все в порядку? — запитала Сабріна, коли я вийшла з ванної. Вона постукала, щоб перевірити мене, і я зрозуміла, що майже півгодини мене не було.

— Так. Мені просто треба було в останню хвилину підготуватися до заходу наступного тижня, — сказала я, соромлячись, як легко брехня злетіла з моєї мови. — Вибач.

— Не треба перепрошувати, — Сабріна жестом вказала на свою сестру та найкращу подругу, які відключилися на дивані, поки на екрані йшов фільм

«Диявол носить Prada»

. — Принаймні ти не спиш.

Я видала невеликий смішок.

— Нам

треба

якнайшвидше лягти спати. У тебе завтра великий день.

— Напевно, ти маєш рацію. Не можу повірити, що він уже майже настав, — Сабріна поралася зі своєю обручкою, виглядаючи приголомшеною і трохи задуманою. — Це здається нереальним. Я хотіла невелике весілля, але…

— Ти заплуталась? — я опустилася на диван поруч із нею. — Ласкаво просимо до королівського життя. Навіть якщо Нік зрікся престолу, він все одно король по крові, і все, що він робить, є відображенням корони.

— Я знаю. Я просто сподіваюся, що не зганьблюсь, — Сабріна обдарувала мене нервовою усмішкою, але потім її вираз обличчя став серйозним. — Бріджит, я знаю, що ми не так добре знайомі, але я хотіла подякувати тобі за те, що ти погодилася бути частиною моєї весільної вечірки. Правда. Це дуже багато для мене означає.

— Звісно. Ти будеш моєю невісткою.

Коли Ніколай вперше розповів мені про своє зречення престолу, я обурилася. Це було не те, чим я пишалася, але це була правда. Якби він не зустрів Сабріну, він усе ще був би коронованим принцом, а я жила б своїм життям у Нью-Йорку.

Але зараз, дивлячись на неї, я зрозуміла, що не повернулася б до свого життя в США, навіть якби могла. Це була ілюзія свободи і нічого більше. Я була замкнена в одній і тій же монотонності фальшивих посмішок та нудних подій. Бути коронованою принцесою — це більше правил і менша клітка, але це також і більше мети, а це єдине, чого завжди не вистачало в моєму житті.

Якось, десь на цьому шляху, я вжилася у свою нову роль. Потрібен деякий час, перш ніж я повністю освоюсь у ній, але я до цього йшла.

— Так. Сподіваюся, хорошою, — Сабріна стиснула мою руку, — я люблю Ніколая, і я б збрехала, якби сказала, що не рада його зреченню престолу. Але я також знаю, який величезний тягар ліг на тебе, і за це я перепрошую.

— Не потрібно вибачень. Ти не зробила нічого поганого, окрім того, що закохалася.

Я знала це. Я це завжди знала. Але тільки коли я сказала це в той момент, вся моя прихована образа на Ніколая та Сабріну зникла.

Це була не їхня провина. Не було неправильного вибору. Якби Ніколай вибрав трон замість Сабріни, це було б руйнівним для нього, але це було б зрозуміло. Якби він вибрав Сабріну, як він це зробив, це також було б зрозуміло. Кохання чи країна. Неможливий вибір, коли майбутнє нації лежить на твоїх плечах.

Винна лише система, яка змусила його робити вибір.

— Мій брат любить тебе, — додала я. Ми з Ніколаєм не були дуже близькими, але я знала його досить добре, щоб помітити різницю. Коли він був поряд із Сабріною, він ставав іншою людиною, щасливішою, і я ніколи б не відмовила йому в цьому.

Обличчя Сабріни засвітилося, стираючи частину колишньої напруги.

— Іноді це все ще здається мрією, — зізналася вона, — зустріти когось, хто побачить мене такою, якою я є, з недоліками і всім іншим, і полюбить мене незважаючи ні на що, — вона знову стиснула мою руку, її очі були мудрими у свої двадцять п'ять років. — Я сподіваюся, що і ти одного разу знайдеш таке кохання. Будь то Стефан чи хтось інший.

Повір мені, принцесо. Я швидше покінчу з власним життям, ніж попрошу тебе зробити щось, що може завдати тобі болю.

Я вимушено посміхнулася.

— Колись.

Але пізніше тієї ночі, коли я дивилася в стелю і думала про Різа, Стефана і мої менш ніж впевнені спроби скасувати закон про королівські шлюби, я не могла не поставити питання, чи є в цьому королівстві місце тільки для одного щасливого кінця... і чи не надто пізно для мого.