Спотворені ігри

— Сподіваюсь, що ні. Погано, якщо на моєму весіллі відбудеться вбивство, — пожартувала я, — але ні, я їх не бачила. Вибачте.

Тим не менш, про всяк випадок я обвела кімнату очима.

Бут, якого я попросила бути гостем, а не охоронцем, був занурений у розмову зі своєю дружиною та Еммою, яка прилетіла кілька днів тому, щоб ми могли надолужити втрачене перед весіллям. Очевидно, вона прив'язалася до лагідної Медоу та нестерпного Шкіри більше, ніж очікувалося, і взяла обох із притулку. Я була в захваті, особливо коли Емма пообіцяла часто надсилати мені фотографії та відео з ними.

Стефан танцював із Малін. Я зателефонувала йому після прес—конференції, щоб вибачитись за те, що не попередила його, але він анітрохи не засмутився. Він сказав, що це додало йому сміливості протистояти своєму батькові, і, враховуючи, що він був присутній на публічному заході року з Малін, все мало вийти.

Крістіан стояв у тіні, говорячи з Андреасом, але його погляд кинувся на щось —

когось

— на танцполі. Я простежила за його поглядом і здригнулася, побачивши Стеллу.

Це не до добра

. Або, можливо, я надто багато читаю у цій ситуації.

Навіть Мікаела була присутня, тусуючись із деякими з наших старих шкільних друзів. Я запросила її як оливкову гілку, але повинен пройти деякий час, перш ніж я знову стану їй довіряти.

Майже всі, хто грав важливу роль у моєму житті, були тут... крім Джулз та Джоша.

— Я теж їх не бачив, — сказав Різ.

Ейва зітхнула.

— Дякую. Я просто хотіла перевірити. Вибачте, що вас потурбувала, і ще раз вітаю! — вона потягла Алекса геть, ймовірно, на пошуки брата і Джулз, хоча Алекс виглядав так, ніби хотів би з’їсти цвяхів.

— Що ж, це зіпсувало настрій, — сухо сказав Різ, — ми не можемо навіть поговорити, щоби нас не перервали.

— Можливо, нам варто почекати до закінчення прийому, бо це продовжуватиметься. Я вже бачу, як Фрей наближається до нас. Якщо тільки… — я понизила голос, у мене спалахнула іскра пустощів, — ми не сховаємось.

Ми дивилися один на одного, перш ніж на його обличчі не розцвіла повільна посмішка.

— Мені подобається хід твоїх думок, принцесо.

Різ пішов першим, вислизнувши під приводом відвідування туалету, а я пішла за ним. Ми не могли бути відсутніми довго, але ми могли вкрасти декілька хвилин для себе.

— Ваша Величносте! — вигукнула Фрея, коли я проходила повз неї, — куди ви йдете? Нам треба обговорити...

— У дамську кімнату. Я повернуся, — я прискорила кроки і стримувала сміх, поки не дійшла до маленької вітальні, де на мене чекав Різ.

— Наче ми знову ховаємось, — я зачинила за собою двері, моє серце билося від подвійного захоплення: нарешті залишитися з ним наодинці і робити те, що ми не повинні були робити.

— Як у старі добрі часи, — промуркотів він. Світло було вимкнене, але крізь фіранки проникало досить місячного світла, щоб я могла бачити різьблені лінії його обличчя та ніжний жар у його очах.

— Отже, розкажи мені, — я обвила руками його шию, — чи думав ти в дитинстві, що опинишся саме тут? Будеш ховатись у королівській вітальні зі своєю дружиною в ніч весілля?

— Не зовсім, — Різ провів великим пальцем по моїй нижній губі, — але хтось якось сказав мені, що ми завжди опиняємось там, де нам судилося бути, і саме тут мені судилося бути. З тобою.

Забудьте про метеликів. Ціла зграя птахів злетіла в моєму животі, знялася в хмари і забрала мене з собою.

— Містере Ларсен, я вірю, що ви все—таки таємний романтик.

— Нікому не говори, — він обхопив мою дупу і стиснув, — або мені доведеться відшльопати тебе знову.

Я придушила сміх, перш ніж його рот впав на мій, і все інше — Фрейя, прийом, сотні людей, що зібралися в бальному залі всього через кілька дверей — перестало існувати.

Викрадення, шантаж, зрада... наш шлях до того, де ми зараз знаходимося, був яким завгодно, тільки не звичайним. Я не була принцесою з казки, а Різ не був чудовим принцом.

Я й не хотіла, щоб ми були такими.

Тому що, хоча те, що в нас було, у жодному разі не було класичною казкою, це було наше. І це було назавжди.

КІНЕЦЬ