Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 138 из 139

— Навіть не думай про це. Королівським указом, тобі заборонено переставати називати мене

принцесою

.

— Я думав, ти ненавидиш це прізвисько.

Я закружляв її, і вона почекала, поки знову опиниться в моїх обіймах, перш ніж сказати:

— Так само, як ти ненавидиш, коли я називаю тебе містером Ларсеном.

Раніше. Тепер ні.

— Я пожартував, — мої губи торкнулися її чола, — ти завжди будеш моєю принцесою.

Очі Бріджит засяяли яскравіше.

— Містере Ларсен, якщо ви змусите мене плакати на моєму власному балі, я ніколи вас не пробачу.

Моя посмішка розширилася, і я поцілував її, не переймаючись тим, що ППП

(Публічний прояв почуттів)

суперечить протоколу.

— Тоді добре, що в мене є решта нашого життя, щоб загладити свою провину перед тобою.

***

БРІДЖИТ

Через три місяці після моєї коронації ми з Різом повернулися до Атенберзького собору на наше весілля.

Все було так пишно і розкішно, як і належить королівському весіллю, але я разом з Фреєю, новим секретарем з комунікацій, постаралася зробити прийом якнайменшим. Як королева, я не могла влаштовувати прийом лише для друзів та родичів із дипломатичних причин, але ми скоротили список гостей із двох

тисяч

до двохсот. Я вважала це за велику перемогу.

— Я заздрю, — сказав Ніколай, — у тебе всього двісті людей, з якими треба вітатись. У мене на прийомі мало руки не відвалилися.

Я засміялася.

— Ти вижив.

Ми стояли біля десертного столу, поки інші гості їли, пили та танцювали. Сама весільна церемонія пройшла без заминок, і як би мені не подобалося бачити, як мої друзі та сім'я дають волю почуттям, я відраховувала хвилини до того моменту, коли зможу залишитися наодинці з Різом, який зараз розмовляв з Крістіаном і кількома його друзями з військово—морського флоту.

Він не очікував, що прийдуть його військові товариші, адже він так давно з ними не спілкувався, але вони з'явилися. Хоч би які побоювання він відчував з приводу того, що знову побачить їх, вони, здавалося, зникли. Різ посміхався, сміявся і виглядав цілком умиротвореним.

— Навряд, — пожартував Ніколай, перш ніж його посмішка згасла, — я радий, що у вас із Різом все вийшло, — м'яко додав він, — ви заслужили на це. Коли я зрікся престолу, я не думав... я не хотів чинити на тебе такий тиск. А коли я зрозумів, що це означає... від чого тобі довелося відмовитись.

— Все в порядку, — я стиснула його руку, — ти зробив те, що мусив зробити. Я була засмучена, коли ти вперше сказав мені, але все обійшлося, і мені подобається бути королевою... здебільшого. Особливо тепер, коли Ерхолл більше не голова.

Ерхолл втратив своє місце з перевагою в півочка. Я б збрехала, якби сказала, що новина не принесла мені величезного задоволення.

Однак я турбувалася, що Ніколай буде засмучений чи ревнуватиме через скасування. Чи буде йому гірко, що я можу залишитися з Різом

і

зберегти корону? Але він тільки підтримав мене і зізнався, що йому подобається його нове життя більше, ніж він очікував. Я думаю, що частина його насправді зазнала полегшення.

Ніколай виріс з думкою, що йому потрібен трон, бо він не мав вибору, щоб

не

хотіти його, і тепер, коли він звільнився від цих очікувань, він процвітав. Тим часом я прийняла мантію та вжилась в роль.

Іронічно, що все так вийшло.

— Так, він був трохи гадиною, чи не так? — Ніколай посміхнувся і глянув на мене через плече, — а, здається, мій час вийшов. Я поговорю з тобою згодом. Мені треба врятувати Сабріну, поки дідусь не змусив її назвати нашу дитину Зигмундом на честь нашого прапрадіда, — він вагався, — ти щаслива, Бріджит?

Я знову стиснула його руку, безладна грудка емоцій заплуталася в моєму горлі.

— Так.

Чи було іноді в мене відчуття, що весь світ лежить на моїх плечах? Так. Чи злилася я, засмучувалася і відчувала стрес? Так. Але так було з багатьма людьми. Головне, що я більше не почувала себе у пастці. Я навчилася володіти своїми обставинами замість того, щоб дозволяти їм володіти мною, і поряд зі мною був Різ. Яким би жахливим був мій день, я могла повернутися додому до коханої людини, яка любила мене у відповідь, і це мало значення.

Ніколай, мабуть, почув щирість у моєму голосі, бо його обличчя розслабилося.

— Добре. Це все, що мені потрібно знати, — він поцілував мене в щоку, а потім попрямував до місця, де вагітна на п'ятому місяці Сабріна сиділа з нашим дідусем, який проводив свої дні після правління, метушачись над своїм майбутнім правнуком і намагаючись знайти підходяще хобі, щоб заповнити свій час.

Едвард змусив Різа вчити його малювати протягом кількох тижнів, як стало зрозуміло, що його таланти не лежать у художній сфері. Після цього він перейшов до стрільби з лука, і мені довелося додати надбавку за небезпеку для співробітників, які супроводжують тренування.

Я повернулася подивитися, що змусило Ніколая піти, і моє обличчя розпливлося в посмішці, коли я побачила Різа, що наближається.

— Давно не бачилися, — піддражнила я. У нас був лише один танець разом, перш ніж нас розвели за різними друзями та родичами.

— Не нагадуй мені. Моє власне весілля, а я ледве бачу свою дружину, — бурчав він, але його похмурий погляд ослаб, коли він притягнув мене до своїх обіймів, — нам слід було втекти.

— Палацу було б що сказати з цього приводу.

— До біса палац.

Я придушила сміх.

— Різ, ти не можеш так казати. Ти тепер принц—консорт, — в Ельдоррі не існувало титулу короля—консорту, тому, хоч я була королевою, його називали принцом—консортом.

— Що означає, що я можу говорити більше, ніж раніше, — Різ доторкнувся губами до моєї щелепи, і мурашки насолоди засіяли мої руки, — говорячи про принца—консорта... які переваги дає ця посада?

— Ем… — я намагалася думати крізь туман у моїй голові, поки він пестив мою потилицю, — корона, чудова кімната у палаці, медичні пільги...

— Нудно. Нудно. Ще нудніше.

Я засміялася.

— Чого ж ти хочеш?

Різ підняв голову, його очі блищали.

— Я хочу нагнути...

— Привіт, друзі, вибачте, що завадила, — поруч із нами з'явилася Ейва. Вона виглядала чудово у своїй м'ятно—зеленій сукні подружки нареченої, але на її обличчі було написано занепокоєння, — ви не бачили Джулз та Джоша? Я ніде їх знайти не можу.

— Вона боїться, що вони вбили один одного, — додав Алекс, підійшовши до неї ззаду.

Ейва закотила очі.

— Ти перебільшуєш.

— Не сильно. Раніше я бачив Джулз із ножем.