Спотворені ігри

ЕПІЛОГ

РІЗ

Через шість місяців

— Чи урочисто ви обіцяєте та клянетесь керувати народом Ельдорри відповідно до її законів та звичаїв?

— Я урочисто обіцяю зробити це, — Бріджит сиділа в коронаційному кріслі, її обличчя було блідим, але рука твердо тримала Королівську книгу, коли вона приносила офіційну клятву. Її дідусь стояв поруч із нею, його обличчя було офіційним, але гордим, а в решті собору було так тихо, що я відчував, як тяжкість події тисне на мою шкіру.

Після кількох місяців планування нарешті настав цей знаменний день. Через кілька хвилин Бріджит буде коронована як королева Ельдорри, а я, як її наречений, офіційно стану принцом-консортом.

Це було не те, про що я мріяв чи думав, що хочу, але я пішов би за Бріджит куди завгодно, від найменшого, лайнового містечка до найвеличнішої церкви. Поки я був із нею, я був щасливий.

Я стояв разом із Ніколаєм, Сабріною, Андреасом та іншими фон Ашебергами в першому ряду, найближче до коронації. Церемонія проходила у величезному Атенберзькому соборі, заповненому тисячами високопоставлених гостей. Глави держав, іноземні королі, знаменитості, мільярдери — всі вони були тут.

Я зчепив перед собою руки, бажаючи, щоб архієпископ прискорив процес. Я не розмовляв з Бріджит весь день, і мені не терпілося потрапити на

коронаційний

бал, щоб ми могли побути наодинці.

— Чи будете ви своєю владою домагатися того, щоб Закон і Справедливість, в Милосерді, виконувались у всіх ваших судженнях? — спитав архієпископ.

— Буду.

Гордість просочилася в мені почувши сильний, ясний голос Бріджит.

Вона принесла клятву, і в соборі запанувала колективна тиша, коли архієпископ зняв корону з голови Едварда і поклав її на її голову.

— Її Величність Бріджит королева Ельдорри, — оголосив архієпископ, — хай довго царюватиме вона.

— Хай довго царюватиме вона! — я повторював ці слова разом з рештою гостей, і в грудях у мене все стислося. Поруч зі мною Ніколай нахилив голову, його обличчя сяяло від емоцій; поряд з Бріджит Едвард стояв прямо, але його очі підозріло блищали.

Архієпископ завершив церемонію кількома віршами із Книги Короля, і все було готово.

У Ельдорри офіційно з'явився новий правитель і перша жінка—монарх за століття.

Тишу змінив низький електричний гул. Він пронісся ширяючим залом і пройшовся по моїй шкірі, коли Бріджит піднялася для процесії виходу; судячи з того, як зрушили і загули інші гості, я був не єдиним, хто це відчув.

Це було відчуття, що ми спостерігаємо, як пишеться історія.

Я впіймав погляд Бріджит під час її ходи, швидко посміхнувся і підморгнув їй. Її рот скривився в усмішці, перш ніж вона придушила її, і я стримав сміх над її занадто серйозним виразом обличчя, коли вона виходила з церкви.

— Це була найдовша церемонія в історії, — Андреас позіхнув, — я радий, що не довелося мені сидіти там нагорі.

— Добре, що ти ніколи не сидітимеш там, — за ці місяці мої стосунки з Андреасом переросли у щось схоже на справжню дружбу, але його характер, як і раніше, залишав бажати кращого.

Він знизав плечима.

—

Це життя.

Нехай Бріджит несе тягар нації, а я живу як принц, не несучи жодної відповідальності.

Ми з Ніколаєм обмінялися поглядами та похитали головами. Якщо ми з Андреасом ніколи не втрачали нагоди підколоти один одного, то з Ніколаєм у мене були набагато простіші стосунки. Ще один брат, хай і по шлюбу, а не через кров, і я не хотів вбивати його в половині випадків.

Після офіційної процесії гості вийшли із собору, і незабаром я опинився в бальному залі палацу, нетерпляче чекаючи на прибуття Бріджит.

Лише п'ятсот осіб отримали запрошення на коронаційний бал порівняно з тисячами на церемонії, але це все ще було надто багато людей. Всі вони хотіли потиснути мені руку і привітатися, і я напівсерйозно потурав їм, дивлячись на двері. Принаймні мої уроки з Андреасом стали в нагоді — я запам'ятав титули кожного і привітав їх відповідним чином.

Мій пульс почастішав, коли оголошення парламентського пристава нарешті пролунало у бальній залі.

— Її Величність Бріджит, королева Ельдорри.

Заграла тріумфальна музика, двері відчинилися, і до зали увійшла Бріджит. На ній була легша сукня, ніж те, що вона одягла на церемонію, а корону вона замінила зручнішою діадемою.

Вона помахала натовпу, її публічна посмішка була на місці, але коли наші очі зустрілися, в них промайнув натяк на грайливість.

Я відірвався від розмови з прем’єр-міністром Швеції та пробився крізь натовп. Цього разу мені не довелося використовувати свій зріст чи статуру — всі розступалися побачивши моє наближення.

Вважаю, це переваги майбутнього принца-консорта.

Коли я підійшов до Бріджит, за її увагу боролися півдюжини чоловік.

— Ваша Величносте, — я простягнув руку, перервавши жінку, яка захоплювалася її сукнею. Натовп затих, — чи можу я запросити вас на танець?

Посмішка грала в куточках губ Бріджит.

— Звісно. Пані та панове, прошу мене вибачити.

Вона взяла мене за руку, і ми пішли геть під очима шести пар очей.

Бріджит почекала, поки нас не стало чути, і сказала:

— Слава Богу. Якби мені довелося ще раз вислуховувати компліменти леді Фезертон щодо мого вбрання, я б проткнула себе шипами на діадемі.

— Ми не можемо цього допустити, чи не так? Ти мені дуже подобаєшся живою, — я поклав руку їй на поперек, ведучи її по танцполу, — отже, ти офіційно королева. Як це?

— Сюрреалістично, але й... правильно, — вона похитала головою, — я не знаю як це пояснити.

— Я розумію.

Я розумів. Я відчував себе так само. Звичайно, коронували не мене, але ми так довго чекали та планували, що було дивно, коли церемонія залишилася позаду. Ми також мали час звикнути до думки, що Бріджит — королева, і тепер, коли вона нею стала, це здавалося правильним.

Ми завжди опиняємось там, де нам судилося бути.

— Я знаю, що ти думаєш, — очі Бріджит світилися емоціями, перш ніж вона зробила гримасу, — але я не хочу вилазити з цієї сукні. Вона не таке жахлива, як моя сукня для коронації, але, присягаюся, вона все ще важить фунтів десять.

— Не хвилюйся. Я зірву її з тебе згодом, — я опустив голову і прошепотів: — я ніколи раніше не трахав королеву.

Усмішка піднялася в моєму горлі від глибокого рум'янцю, що поширився по обличчю та шиї Бріджит.

— Чи маю я перестати називати тебе принцесою? — запитав я, — королева не так приємно лягає на язик.

Вона звузила очі.