Страница 136 из 139
Я відкрив коробочку і побачив блискучу каблучку з діамантом, яка два місяці пропалювала дірку в глибині ящика мого комода. Я хотів дочекатися ідеального моменту. Тепер він настав, і я знову відчув себе вісімнадцятирічним хлопцем, що вперше йде на навчання до ВМС, рішучим, але страшенно наляканим тим, як складеться наступний розділ мого життя.
Пропозиція була неминуча. Я знав це, Бріджит знала це, весь світ це знав. Але якщо щось неминуче, це не означає, що це не має значення, а це був найважливіший момент у моєму житті.
— Я не найкращий знавець красномовності, тому говоритиму просто, — чорт, невже мій голос тремтів? Сподіваюсь, що ні, — я ніколи не вірив у кохання. Ніколи його не хотів. Я не бачив практичної користі, і, якщо чесно, я чудово обходився без неї. Але потім я зустрів тебе. Твоя посмішка, твоя сила, твій розум та співчуття. Навіть твоя впертість і твердолобість. Ти заповнила ту частину моєї душі, яка, як мені завжди здавалося, була порожня, і залікувала шрами, про існування яких я навіть не підозрював. І я зрозумів... річ не в тому, що раніше я не вірив у кохання. Справа в тому, що я беріг все це для тебе.
Напівсхлип прорвався крізь руку, притиснуту до рота Бріджіт.
Я зробив глибокий вдих.
— Бріджит, ти вийдеш за мене заміж?
Питання ще не встигло повністю покинути мій рот, як Бріджит обхопила мене руками і поцілувала.
—
Так
. Так, так, так, тисячу разів
так
!
Так
. Одне слово, три літери, і воно заповнило мене так повно, що я був певен, що ніколи більше не голодуватиму.
Я надів обручку їй на палець. Вона ідеально підійшло.
— Назад немає вороття, — сказав я хрипко, сподіваючись, що вона не почула затримку в моєму голосі, — тепер ти справді застрягла зі мною.
Бріджит видала ще один напівсхлип, напівсміх.
— Я б не хотіла, щоб було інакше, містере Ларсен, — вона переплела свої пальці з моїми, — ти і я.
Глибокий, приємний біль розлився в моїх грудях, зігріваючи мене сильніше, ніж могло б зігріти пізнє полуденне сонце.
Я не знав, чим я заслужив її, але вона була тут, вона була моєю, і я ніколи не відпущу її.
— Ти і я, — я обхопив її обличчя руками і провів губами її губ, — назавжди.