Страница 80 из 139
Хоч би що відбувалося, це відрізнялося від Коста-Ріки. У нас не було ні списку бажань, ні відмовок, на які можна було б спертися. Були тільки він і я, котрі зробили вибір, до якого давно йшли.
Різ застогнав, і по одному цьому звуку я зрозуміла, що він зробив свій вибір.
Дихай
. Навіть коли немає ні кисню, ні повітря, нічого, крім нього.
Дихай
.
Він нахилив голову, але замість поцілувати мої губи, він поцілував вигин мого горла. Це було так м'яко, що швидше було легким диханням, ніж поцілунком, але цього було достатньо, щоб мої коліна ослабли.
Я була громовідводом, а Різ був тим ударом, який запалив мене зсередини.
Я заплющила очі і придушила стогін, коли він провів ротом по моїй шиї, дюйм за дюймом. У той самий момент, коли його дотики занурили мене в напівнепритомність, він потягнув мене до себе однією рукою і вп'явся зубами в вигин між моєю шиєю і плечем. Сильно. Майже так само сильно, як збудження, що давить на мій живіт і змушує моє ядро пульсувати від потреби. Інша рука Різа затиснула мені рота, заглушивши мій здивований зойк.
— Скажи мені, — його голос знизився, — що твій хлопець подумає про це?
Хлопець
? Минула хвилина, перш ніж до мене дійшло.
Стефан
.
У нас було два побачення. Навряд чи цього достатньо, щоб вважатися моїм хлопцем, хоч би що говорила преса.
Але я відчувала, що цей аргумент не встоїть перед Різом, який послабив руку, щоб я могла видихнути:
— Стефан не мій хлопець.
Повітря загусло від небезпеки.
— Мені не подобається чути його ім'я на твоїх губах, — смертельно м'які слова, кожне з яких було вимовлено з точністю керованої ракети, — але ж ти ходила з ним на побачення. Ти цілувалася з ним, — голос Різа потемнів ще більше, і він ще сильніше притис мене до стіни, обхопивши моє горло однією рукою, — ти зробила це, щоб подразнити мене, принцесо? Га?
— Н-ні, — я була вся мокра. Темрява зали, грубість голосу Різа — все це відразу ж порушило жар, що пульсував між моїх ніг, — мені довелося зустрічатися з кимось після балу. І я не думала, що тобі до цього є діло.
— Мене турбує все, що ти робиш. Навіть коли мене немає, — хватка Різа стиснулася на моєму горлі. — Останній шанс, принцесо. Скажи мені зупинитись.
— Ні.
Я чудово розуміла, що Елін, Мікаела та інші члени групи спали за дверима по обидва боки від нас. Достатньо було б одного пізнього нічного туалету, одного легкого сну, щоб почути нас і зруйнувати ситуацію до біса.
Але якимось чином небезпека тільки посилювала збудження, що бігло моїми венами. Що б це не було між нами, воно наростало з того моменту, як Різ вийшов з машини біля мого будинку в Тейєрі, і я не змогла б зупинити його, навіть якби захотіла.
Різ з шипінням видихнув і відпустив моє горло, щоб провести рукою по моїй шиї. Він знову притяг мене до себе, притиснувши мої губи до своїх, і мій світ вибухнув.
Язик, зуби, руки. Ми пожирали одне одного, ніби настав кінець світу і це був наш останній шанс щось
відчути
. Можливо, так воно й було. Але я не хотіла думати про це зараз, не тоді, коли наші тіла так щільно притиснулися одне до одного, що могли б стати одним цілим, а я падала, падала в прірву, з якої ніколи не хотіла вибиратися.
Мікаела мала рацію. За поцілунком можна було дізнатися все.
Я потягла Різа за волосся, відчайдушно бажаючи
більшого
. Більше його дотиків, його смаку, запаху. Я хотіла заповнити кожен дюйм душі цим чоловіком.
Він узяв мою нижню губу між зубами та потяг. Я задихалася, настільки збуджена, що відчувала свою вологу на стегнах.
— Тихо, — прохрипів він, — бо то хтось почує, — він провів долонею по моїй внутрішній стороні стегна до самої серцевини і видав низький стогін, коли виявив, наскільки я мокра. — Ти вбиваєш мене, принцесо.
Він провів великим пальцем по моєму клітору через намоклі трусики, і я стримала стогін, вигнувшись назустріч його руці. Він зрушив мої трусики убік, і...
За дверима поряд із моїми скрипнуло ліжко.
Ми з Різом завмерли в унісон, наше дихання стало важким.
Ми так захопилися своїми справами, що забули про людей, які сплять лише за кілька футів від нас.
Ми почули ще один скрип, за яким послідувало човгання когось, хто встає з ліжка. Генрік, якщо судити за напрямом звуку.
Різ вилаявся собі під ніс і відсмикнув руку. Це був розумний вчинок, але мені хотілося плакати від втрати контакту.
Він відчинив двері до моєї кімнати і м'яко вштовхнув мене всередину.
— Завтра ввечері. Альтанка, — сказав він низьким голосом, — ми підемо разом.
За покинутою фермою, приблизно за п'ятнадцять хвилин ходу від нашого готелю, стояла альтанка. Ми проходили повз неї дорогою до міста.
— І принцесо... не одягай нижню білизну.
Пульсація між ногами посилилася.
Різ зачинив мої двері, якраз коли відчинилися двері Генріка. Їхні голоси проникали крізь дерево, коли я навшпиньки підійшла до свого ліжка і залізла в нього, моя голова паморочилася від подій останньої години.
Чи буде задоволення вартувати можливого болю?
Щоб дізнатися відповідь, мені достатньо було прислухатися до шаленого стукоту свого серця.