Страница 8 из 139
, за ці роки між нами встановилося невимушене товариство, яке я дуже цінувала. Зайва формальність мене втомлювала.
Ми проговорили про майбутнє батьківство Бута та його переїзд до Ельдорри до кінця нашої прогулянки. Він ледь не луснув від гордості за свою майбутню дитину, і я не могла стримати невеличку заздрість. Я ще не була готова до шлюбу та дітей, але мені хотілося мати те, що було у Бута та його дружини.
Любов. Пристрасть.
Вибір
. Те, що не купиш за жодні гроші.
Сардонічна посмішка торкнулася моїх губ. Без сумніву, я виглядала б як невдячна потвора для будь-кого, хто міг би почути мої думки. Я могла отримати будь-яку матеріальну річ по клацанню пальців, а я нила про кохання.
Але люди були людьми, незалежно від їхнього титулу, і деякі бажання були універсальними. На жаль, спроможності виконати їх не було.
Можливо, я закохаюся в принца, який вразить мене наповал, але я сумніваюся у цьому. Швидше за все, я опинюся в нудному, соціально прийнятному шлюбі з нудним, соціально прийнятним чоловіком, який займатиметься сексом тільки в місіонерській позі і відпочиватиме в тих самих двох місцях щороку.
Я відігнала цю гнітючу думку убік. Мені треба буде пройти довгий шлях, перш ніж я навіть
подумаю
про шлюб, і турбуватимуся про це потім.
Мій будинок з'явився в полі зору, і мій погляд зупинився на незнайомому чорному БМВ, що стояв на під’їзній доріжці. Я припустила, що він належить моєму новому охоронцю.
— Він рано, — Бут здивовано підняв брову. — Він мав прибути не раніше п'ятої.
— Я вважаю, пунктуальність — добрий знак, — хоча на півгодини раніше — це
може бути
занадто.
Двері машини відчинилися, і на під'їзну доріжку ступив великий чорний черевик. Через секунду найбільший чоловік, якого я коли-небудь бачила в реальному житті, підвівся з переднього сидіння, і в мене пересохло в роті.
О святі
.
Він гарячий
.
Зріст мого нового охоронця був не менше шести футів чотирьох дюймів(
195 см
), а можливо, і шести футів і п'ять дюймів(
198 см
), з міцними, рельєфними м'язами на кожному дюймі його потужної фігури. Довге чорне волосся зачіпало комір і падало на одне металево-сіре око, а його ноги були настільки довгими, що він подолав відстань між нами в три кроки.
Для такого великого чоловіка він рухався напрочуд непомітно. Якби я не дивилася на нього, я взагалі не помітила б його наближення.
Він зупинився переді мною, і я готова присягнутися, що моє тіло нахилилося вперед на сантиметр, не в силах протистояти його гравітаційному тяжінню. Я також відчула дивну спокусу провести рукою по його густому темному волоссю. Більшість військовослужбовців зберігали коротке волосся в армійському стилі навіть після звільнення зі служби, але він явно був не з-поміж них.
— Різ Ларсен, — його глибокий, гравійний голос пройшовся по мені, як оксамитова ніжність. Тепер, коли він був ближче, я помітила тонкий шрам, що розсікає його ліву брову, додає натяк на загрозу в його похмурій зовнішності. На його щелепі темніла щетина, а з обох рукавів його сорочки виглядав натяк на татуювання.
Він був повною протилежністю тим охайним, чисто поголеним типам, яких я зазвичай обирала, але це не завадило зграї метеликів злетіти в моєму животі.
Я була така схвильована їхньою появою, що забула відповісти, поки Бут не прокашлявся.
— Я Бріджит. Приємно познайомитися, — я сподівалася, що жоден із чоловіків не помітив рум'янця, що проступив на моїх щоках.
Я навмисно упустила титул
принцеси
. Він здавався надто претензійним для невимушеного спілкування віч-на-віч.
Однак я помітила, що Різ не звертався до мене, як до
Вашої Високості
, як це робив Бут. Я не заперечувала — я роками намагалася змусити Бута називати мене на ім'я, — але це була ще одна ознака того, що мій новий охоронець буде зовсім не схожий на колишнього.
— Ви маєте переїхати.
Я моргнула.
— Перепрошую?
— Ваш будинок, — Різ нахилив голову у бік мого просторого, але затишного житла з двома спальнями. — Це кошмар із огляду безпеки. Я не знаю, хто обрав це місце, але ви повинні переїхати.
Метелики відразу зупинилися.
Ми познайомилися менше двох хвилин тому, а він уже наказує мені, ніби
він
бос.
Та ким він себе уявив?
— Я живу тут уже два роки. І я ніколи не мала проблем.
— Досить і одного разу.
— Я не переїду, — я виділила свої слова різкістю, яку не часто використовувала, але поблажливий тон Різа діяв мені на нерви.
Будь-який потяг, який я відчувала до нього, розсипався на порох і помер найшвидшою смертю в моїй історії спілкування з протилежною статтю.
Не те, щоб це кудись привело. Він, зрештою, був моїм охоронцем, але було б непогано мати можливість дивитися на нього
без
бажання відправити його стусаном у наступне століття.
Чоловіки
. Вони завжди псують все, коли відкривають рота.
— Ви експерт із безпеки, — холодно додала я. — Розберіться з цим.
Різ кинув на мене погляд з-під густих темних брів. Я не могла згадати, коли хтось востаннє дивився на мене так.
— Так,
Ваша Високосте
, — його інтонація на останніх двох словах висміювала титул, і попіл обурення в моєму шлунку розгорівся яскравіше.
Я відкрила рота, щоб відповісти — в чому я не була впевнена, тому що він не був відверто ворожий — але Бут втрутився перш, ніж я сказала те, про що потім пошкодувала б.
— Чому б нам не зайти всередину? Схоже, незабаром піде дощ, — швидко сказав він.
Різ і я подивилися вгору. Чисте блакитне небо підморгувало нам у відповідь.
Бут прочистив горло.
— Ніколи не знаєш, коли почнеться дощ. Він приходить нізвідки, — пробурмотів він. — Після вас, Ваша Високосте.
Ми мовчки увійшли до будинку.
Я зняла пальто і повісила його біля дверей, перш ніж зробити ще одну спробу виявити ввічливість.
— Бажаєте чогось випити?
Роздратування все ще кололо мене, але я ненавиділа конфронтацію(
зіткнення інтересів
), і я не хотіла, щоб мої стосунки з моїм новим охоронцем почалися на такій кислій ноті.
— Ні, — Різ оглянув вітальню, яку я оформила в нефритово-зелених і кремових відтінках. Хатня робітниця приходила двічі на місяць для генерального прибирання, але здебільшого я сама наводила порядок.