Спотворені ігри

1. БРІДЖИТ

— Відшмагай мене! Хазяїне, відшмагай мене!

Я придушила сміх, дивлячись на обличчя свого охоронця Бута, коли в його клітці пищав папуга на ім’я Шкіра. Ім'я папуги говорило все, що потрібно знати про сексуальне життя його попереднього власника, і хоча деякі знаходили його кумедним, Бут не знаходив. Він ненавидів птахів. Він казав, що вони нагадують йому гігантських щурів, що літають.

— Якось він і Шкіра зчепилися, — Емма, директорка Wags & Whiskers, клацнула язиком. — Бідний Бут.

Я стримала черговий сміх, відчувши невеликий поштовх у серці.

— Навряд чи. Бут незабаром їде.

Я намагалася не думати про це. Бут був зі мною чотири роки, але наступного тижня він йде у відпустку по догляду за дитиною, а потім залишиться в Ельдоррі, щоб бути ближчим до дружини та новонародженого. Я була рада за нього, але мені його не вистачатиме. Він був не лише моїм охоронцем, а й другом, і я могла тільки сподіватися, що в нас із його заміною буде таке ж порозуміння.

— Ах, так, забула, — обличчя Емми пом’якшало. Їй було близько шістдесяти років, з коротким, покритим сивим волоссям і теплими карими очима. — За короткий час у тебе відбулося багато змін, моя люба.

Вона знала, як я ненавиджу прощання.

Я працювала волонтером у Wags & Whiskers, місцевому притулку для порятунку тварин, з другого курсу коледжу, і Емма стала моїм близьким другом та наставником. На жаль, вона теж покидала мене. Вона, як і раніше, житиме в Гейзелбурзі, але вона йде на пенсію з посади директора притулку, а це означає, що я більше не бачитиму її щотижня.

— Одне з них

не обов'язково

має статися, — сказала я, тільки наполовину жартома. — Ти можеш залишитись.

Вона похитала головою.

— Я керувала притулком майже десять років, і настав час для свіжої крові. Хтось, хто може чистити клітки

без

болю у спині та стегнах.

— Ось для чого потрібні волонтери, — я жестом вказала на себе. Я перебільшувала, але нічого не могла з цим вдіяти. Між Еммою, Бутом і моїм майбутнім закінченням університету Тейєр, де я спеціалізувалася на міжнародних відносинах — як і належить принцесі — я мала достатньо прощань, щоб вистачило на наступні п'ять років.

— Ти мила. Не кажи іншим, але… — вона понизила голос до змовницького шепоту. — Ти мій улюблений волонтер. Рідко можна зустріти людину твого рівня, яка займається благодійністю тому, що хоче цього, а не тому, що влаштовує шоу перед камерами.

Мої щоки забарвилися у рожевий колір від компліменту.

— Мені дуже приємно. Я обожнюю тварин, — щодо цього я була схожа на свою матір. Це була одна з небагатьох її рис, які в мені залишились.

В іншому житті я стала б ветеринаром, але в цьому житті? Мій шлях був призначений мені ще до народження.

— З тебе вийшла б чудова королева, — Емма відступила вбік, щоб пропустити співробітника з цуценям, що не могло всидіти на руках. — Справді.

Я засміялася від цієї думки.

— Дякую, але я не хочу бути королевою. Навіть якби я хотіла, шанси на те, що я одягну корону, невеликі.

Як принцеса Ельдорри, невеликого європейського королівства, я була ближчою до влади, ніж більшість людей. Мої батьки померли, коли я була ще дитиною — мати при пологах, батько в автокатастрофі через декілька років — тому я була другою в черзі на трон. Мій брат Ніколай, який був старший за мене на чотири роки, готувався замінити нашого діда, короля Едварда з того часу, як став досить дорослим, щоб ходити. Як тільки у Ніколая з'являться діти, мене відсунуть ще нижче за лінією престолонаслідування, на що я не скаржилася. Я хотіла стати королевою не менше, ніж викупатися у чані з кислотою.

Емма розчаровано насупилась.

— Що ж, настрій такий самий.

— Емма! — покликав один із інших співробітників. — У нас проблема з кішками.

Вона зітхнула.

— Це завжди кішки, — пробурмотіла вона, — у будь— якому разі, я хотіла розповісти тобі про свій відхід на пенсію, поки ти не дізналася про це від когось ще. Я працюватиму тут до кінця наступного тижня, тож побачимось у вівторок.

— Звучить непогано, — я обійняла її на прощання і дивилася, як вона поспішає, щоб розібратися з буквально котячою бійкою, і біль у моїх грудях наростав.

Я рада, що Емма не сказала мені про свою відставку до кінця моєї зміни, інакше це весь час було б у мене в голові.

— Ви готові, Ваша Високосте? — спитав Бут, явно бажаючи забратися подалі від Шкури.

— Так. Пішли.

— Так, пішли! — пискнув Шкіра, коли ми виходили. — Відшмагай мене!

Мій сміх нарешті вирвався на волю, коли Бут скорчив гримасу.

— Я сумуватиму за тобою, і Шкіра теж, — я засунула руки в кишені пальта, щоб захистити їх від різкого осіннього холоду. — Розкажи мені про нового охоронця. Який він?

Листя шелестіло під моїми чоботами, поки ми йшли до мого будинку за межами кампуса, який знаходився всього за п'ятнадцять хвилин пішки . Я любила осінь і все, що з нею пов'язано: затишний одяг, буйство земляних фарб на деревах, нотки кориці та диму в повітрі.

В Атенберзі я не змогла б пройти вулицею без натовпу, але в цьому і була краса Тейєра. Серед його студентів було так багато королівських особ і нащадків знаменитостей, що принцеса не була чимось особливим. Я могла жити як відносно нормальна студентка.

— Я мало що знаю про нового охоронця, — зізнався Бут. — Він підрядник

Мої брови піднялися вгору.

— Що правда?

Корона іноді наймала приватних охоронців для служби разом із королівською гвардією, але це було рідкістю. За двадцять один рік у мене ніколи не було охоронця-підрядника.

— Він повинен бути найкращим, — сказав Бут, дивуючи настороженістю. — Колишній спецназ ВМС, першокласні рекомендації, досвід охорони високопоставлених осіб. Він найпопулярніший професіонал у своїй компанії.

— Хм, —

американський охоронець. Цікаво.

— Сподіваюся, ми порозуміємося.

Коли дві людини перебувають поруч одна з одною двадцять чотири на сім, сумісність має значення. Дуже велике. Я знала людей, які не сходилися зі своїми охоронцями і ці домовленості ніколи не тривали довго.

— Я впевнений, що так і буде. З вами легко порозумітися, Ваша Високосте.

— Ти так кажеш лише тому, що я твій бос.

Бут посміхнувся.

— Технічно, директор Королівської гвардії — мій бос.

Я грайливо тицьнула в нього пальцем.

— Вже сперечаєшся? Я розчарована.

Він розсміявся. Незважаючи на його наполегливе бажання називати мене

Вашою Високістю