Страница 75 из 139
Мені раптом стало жаль всіх, хто причетний до зникнення Магди. Але вони заслуговували на те, що з ними трапиться, якщо були настільки дурні, щоб перейти дорогу Крістіану Гарперу.
— Що я повинен зробити?
— Нічого. Я подбаю про це. Просто подумав, що ти маєш знати, — Крістіан розтягнув слова. Навіть коли він був у люті, як я уявляв, що він повинен бути в люті через те, що його обійшли, він міг поводитися так, ніби все було просто чудово... до того, як він потрошив кривдника, як рибу .
— Як справи із принцесою?
— Прекрасно.
— Чув, вона сьогодні ходила на побачення.
У мене на лобі запульсувала жилка. Спершу Андреас, тепер він. Чому кожна людина наполягала на тому, щоб торкнутися цієї теми?
— Я був там. Але дякую за нові новини.
Виродок засміявся.
Я повісив слухавку, перервавши його. Це входило в звичку, але якщо у нього були проблеми з цим, він міг сказати мені про це у вічі.
З іншого боку, у Крістіана були серйозніші проблеми, якщо Магда зникла.
Я ще раз оглянув свою кімнату, намагаючись визначити джерело ниючого почуття. Вікна були зачинені і замкнені зсередини, всі мої речі лежали на своїх місцях, і фізично нічого не змінилося.
Але моя інтуїція ніколи не помилялася, і щось підказувало мені, що тут нещодавно хтось був... хтось, кого не повинно було бути.