Страница 74 из 139
— Сподіваюся, вона скоро видужає, — Бріджит кинула на мене погляд з легким докором. — Тепер гарячий шоколад…
Вона направила його до кіоску з гарячим шоколадом на іншому кінці ковзанки, а я тим часом міркував.
Обійняти постійну посаду охоронця Бріджит означало, що мені доведеться бачити, як вона зустрічається з іншими чоловіками. Я знав це, і це був мій хрест, який я мав нести.
Я просто не очікував, що це станеться так скоро.
Вона зустрічалася у Нью-Йорку, але це було зовсім інше. Їй не подобався жоден з тих хлопців, і вона не планувала
виходити заміж
за жодного з них.
Кислота роз'їдала моє нутро.
На щастя, побачення незабаром закінчилося, і я посадив її в машину, перш ніж Стефан встиг видати якусь нісенітницю про поцілунок на першому побаченні.
— Відновлення після перелому стегна займає від одного до чотирьох місяців, — сказав я, коли ми їхали до палацу, — дуже шкода його світлість. Який лайновий час.
Навіть доля не визнала, це вдалим союзом. Якби це було так, вона не стала б вести Стефана так скоро після того, як він зустрів Бріджит.
Я ніколи не вірив у долю, але, можливо, пізніше мені доведеться надіслати їй велику, товсту листівку з вдячністю. Можливо, я навіть пошлю їй шоколад та квіти.
Бріджит не клюнула на мою приманку.
— Взагалі, це якраз вчасно, — сказала вона, — мене теж не буде в Атенберзі кілька тижнів.
Я глянув на неї в дзеркало заднього виду. Для мене це була чортова новина.
— Це ще не підтверджено, тож не дивись на мене так, — сказала вона, — я запропонувала вирушити в тур доброї волі країною. Зустрітися з місцевими жителями та представниками малого бізнесу, дізнатися, що у них на думці та з якими проблемами вони стикаються. Мене багато критикують за те, що я не в курсі того, що відбувається в Ельдоррі, і, загалом, вони мають рацію.
— Чудова ідея, — я звернув на Кінгс Драйв.
— Ти так думаєш? — нотки полегшення пом'якшили невпевненість у голосі Бріджит.
— Я не експерт у політиці, але мені здається, що це правильно.
Можливо, Бріджит і не хотіла бути королевою, але це не означало, що з неї не вийде чудова королева. Більшість людей вважали, що найважливішою якістю лідера є сила, але це було співчуття. Сила нічого не означає, якщо не використовувати її з правильних причин.
На щастя для неї і для Ельдорри, у неї було і те, і інше в достатній кількості.
— Король ще повинен схвалити це, — сказала вона після того, як ми припаркувалися і підійшли до входу до палацу. — Але я не чекаю, що він скаже «ні».
— Ти маєш на увазі свого дідуся, — у королівських осіб все по—іншому, але мені було дивно, наскільки формальними вони іноді були один з одним.
Бріджит швидко посміхнулася, коли ми увійшли до парадної зали.
— У більшості випадків — так. Але в таких питаннях, як це, він мій король.
— До речі, про короля...
Ми обидва напружилися від нового голосу.
— ...Він хоче тебе бачити, — Андреас з'явився в полі зору, і в мені зародилося роздратування. Я не знав, що саме в ньому мене так дратувало, але Бріджит він не подобався, і цього мені було достатньо. — Як пройшло побачення? Ти вже отримала пропозицію руки та серця?
— Тобі треба знайти нове хобі, якщо тебе так цікавить моє особисте життя, — сказала Бріджит.
— Дякую, але в мене повно захоплень, які мене цікавлять. Наприклад, я щойно прийшов із зустрічі з Його Величністю та лордом Ерхоллом щодо закону про податкову реформу, — Андреас усміхнувся здивуванню Бріджит, яке вона швидко приховала, — як ви, можливо, знаєте, я зацікавлений у тому, щоб зайнятися політикою, і голова був досить люб'язний, щоб дозволити мені бути його тінню протягом кількох тижнів. Подивитися, як все це працює.
— Як стажер, — сказала Бріджит.
Посмішка Андреаса загострилася.
— Той, хто багато чого навчається, — він перевів погляд на мене. — Містере Ларсен, радий бачити вас знову.
Хотів би я сказати те саме.
— Ваша Високосте, — мені не подобалося звертатися до нього з тим же титулом, що й до Бріджит. Він не заслуговував на це.
— Його Величність чекає на вас у своєму кабінеті, — сказав Андреас до Бріджит. — Він хоче вас бачити. Наодинці. А зараз, якщо ви дозволите, я маю кілька невідкладних справ, які вимагають моєї уваги. Хоча, я впевнений, вони не такі захоплюючі, як побачення на ковзанці.
Мені знадобилася вся моя витримка, щоб не вибити йому всі зуби.
— Скажи слово, і я зроблю все, щоб це виглядало як нещасний випадок, — сказав я, коли Андреас зник з поля зору.
Бріджит похитала головою.
— Не звертай на нього уваги. Він був сатанинським маленьким виродком із самого дитинства, і йому подобається увага.
У моєму горлі здійнявся здивований сміх.
— Скажи мені, що слова «сатанинський маленький виродок» щойно не вилітали з твого рота, принцесо.
Вона відповіла з лукавою усмішкою.
— Подумки називала його і гірше.
Це моя дівчинка.
Було приємно бачити проблиски справжньої Бріджит, навіть коли вона була обтяжена всією цією королівською нісенітницею.
Поки вона зустрічалася з королем, я повернувся до гостьового будинку, хоча я вважав, що це був мій справжній будинок, оскільки я працював тут постійно.
Я тільки-но зайшов до своєї кімнати, як задзвонив телефон.
— Так.
— І тобі привіт, — пробурчав Крістіан, — у наші дні люди не вміють розмовляти телефоном. Це така ганьба.
— Ближче до діла, Гарпер, — я ввімкнув гучний зв'язок і стягнув сорочку через голову. Я вже збирався кинути її в кошик для білизни, коли я зупинився. Озирнувся.
Я не міг визначити, що саме, але щось було не так.
— Ти як завжди чарівний, — була невелика пауза, перш ніж Крістіан сказав, — Магда пішла.
Я завмер.
— Що означає «пішла»?
Я провів місяць, охороняючи Магду на прохання Крістіана, поки інший відібраний ним охоронець не закінчив контракт із попереднім клієнтом і не заступив на зміну. Саме тому я не зміг повернутися до Ельдорри раніше.
— Я маю на увазі, зникла. Рокко прокинувся сьогодні вранці, а вона зникла. Ні сигналізації, що спрацювала, нічого.
— Ти не можеш її знайти?
Крістіан міг знайти будь-кого і будь-що навіть по найменшому цифровому сліду. Про його комп'ютерні навички ходили легенди.
Його голос похолоднішав.
— Я можу і знайду.