Страница 72 из 139
, — повторила я, — серйозно, дякую тобі. Я дорожитиму цим вічно.
Я ніколи не думала, що побачу цей день, але Різ почервонів. Справді
почервонів
.
Я заворожено спостерігала за тим, як червоний колір поширюється по його шиї та щоках, і бажання простежити за цим шляхом язиком охопило мене.
Але, звісно, я не могла цього зробити.
Я бачила, що він хотів сказати ще щось, але, що б це не було, він подумав про це.
— Це не схема охоронної сигналізації, але я можу приберегти це до Різдва, — сказав він з однобокою усмішкою.
Я посміхнулася, відчуваючи запаморочення від поєднання його подарунка та його жартів. Ніщо мені не подобалося більше, ніж бачити, як зазвичай серйозний Різ жартує.
— Ловлю на слові.
— Добраніч, принцесо.
— Добраніч, містере Ларсен.
Тієї ночі я лежала в ліжку і дивилася на малюнок Різа в місячному світлі, що проникав крізь штори. Я хотіла б знову стати тією дівчинкою. Ще не спадковою принцесою, що насолоджується сонцем у віддаленому місті, де мене ніхто не міг знайти. Але я не була нею.
Можливо, я любила малюнок Різа не тільки тому, що він був художником, але й тому, що він увічнив ту версію, якою я більше ніколи не зможу стати.
Я акуратно згорнула малюнок і заховала його в безпечний кут ящика біля ліжка.
Принцеса на півставки.
Щоб бути монархом Ельдорри, потрібно щось більше, ніж гарне обличчя.
Дозвольте мені внести ясність, пане голово. Я не маю наміру зрікатися престолу або передавати свої обов'язки комусь іншому.
Досі я була пасивним учасником власного життя, дозволяючи іншим приймати рішення, пресі грубо оминати мене, а таким, як Ерхолл, поблажливо ставитися до мене.
Більше ні. Настав час взяти справу до своїх рук.
Гра в ельдорранську політику була полем битви, а це була війна.