Спотворені ігри

24. БРІДЖИТ

— Дозвольте зауважити, що сьогодні ви виглядаєте чудово, Ваша Високосте, — сказав Едвін, граф Фальзер, ведучи мене по танцполу.

— Дякую. Ви теж виглядаєте дуже привабливо, — з його пісочного кольору волоссям і атлетичною статурою Едвін не був важким на вигляд, але я не змогла викликати особливого ентузіазму, окрім простого компліменту.

Після кількох тижнів шаленого планування нарешті настав вечір мого великого балу, і я не могла бути більш приголомшеною. Усі мої партнери з танців виявилися невдахами, а я не мала можливості навіть зітхнути з моменту мого приїзду. Танець за танцем, світська бесіда за світською бесідою. Я нічого не їла, крім двох полуничок, які я вкрала з десертного столу між танцями, а мої підбори здавались мені лезами бритви.

Едвін надув груди.

— Я дійсно

докладаю

багато зусиль до своєї зовнішності, — сказав він у невдалій спробі скромного тону, — кращий кравець Атенберга пошив мені смокінг на замовлення, а Ейрік — нещодавно названий

Vogue

найкращим перукарем Європи — приїжджає до мене додому кожні два тижні для догляду. Я також збудував у своєму будинку новий тренажерний зал. Можливо, колись ви його побачите, — він обдарував мене зухвалою усмішкою. — Не хочу хвалитися, але я думаю, що він зрівняється з усім, що є в палаці. Кардіотренажери вищого класу, набір гантелі DISKUS із нержавіючої сталі марки 303…

Мої очі стали скляними.

Боже милостивий.

Я краще слухала б, як мій останній партнер з танців аналізував схеми руху транспорту в Атенберзі в годину пік.

Мій танець з Едвіном, на щастя, закінчився, перш ніж він зміг розповісти про своє тренажерне обладнання, і незабаром я опинилася в обіймах свого наступного шанувальника.

— Отже, — я весело посміхнулася Альфреду, синові графа Тремарка. Він був на кілька дюймів нижче за мене, і мені була видна його лисина. Я намагалася не звертати на це уваги. Я не хотіла бути однією з тих поверхових людей, які дбають лише про зовнішність, але було б легше

не

зациклюватися на його зовнішності, якби він дав мені щось інше для роботи. Він жодного разу не подивився мені у вічі з того часу, як ми почали танцювати.

— Я чула, ви великий знавець птахів.

Альфред збудував у своєму маєтку пташник, і, за словами Мікаели, один з його птахів знано нагадив на голову лорда Ешворта під час щорічного весняного балу графа.

Альфред пробурмотів у відповідь.

— Вибачте, я не розчула, — чемно сказала я.

Ще одне бурмотіння, що супроводжується червоним рум'янцем, який поширився до самої його лисини.

Я зробила ласку нам обом і припинила розмову. Мені було цікаво, хто змусив його прийти цього вечора і кому було гірше — йому чи мені.

Я придушила позіхання і оглянула бальний зал, шукаючи щось цікаве, що могло б зайняти мою увагу. У кутку мій дідусь вів засідання з кількома міністрами. Мікаела стояла біля десертного столу, фліртуючи з незнайомим мені гостем, а Андреас пробирався крізь натовп, схожий на змію.

Мені хотілося, щоб мої друзі були тут. Я спілкувалася по відеочату з Ейвою, Джулз і Стеллою раніше цього дня, і мені їх так не вистачало, що було боляче. Я б воліла провести свій день народження, поїдаючи морозиво і дивлячись вульгарні ромкоми, а не танцюючи з людьми, які мені навіть не подобалися.

Мені потрібна перерва.

Невелика. Щоб я могла перепочити.

— Вибачте, — сказала я так різко, що здивований Альфред спіткнувся і мало не вибив тацю з рук офіціанта, що проходив повз, — я не дуже добре почуваюся. Ви не заперечуватимете, якщо я перерву наш танець? Мені дуже шкода.

— О, зовсім ні, Ваша Високосте, — сказав він, його слова нарешті були почуті і сповнені полегшенням, — сподіваюся, вам скоро стане краще.

— Дякую, — я крадькома глянула на Елін. Вона відвернулася, говорячи з гостем, і я вислизнула з бального залу, перш ніж вона мене побачила.

Я поспішила коридором, поки не дісталася до туалету, розташованого в тихій частині, наполовину закритому величезним бронзовим бюстом короля Фредеріка I.

Я зачинила двері, сіла на сидіння унітазу і з полегшенням зняла туфлі. Моя сукня була навколо мене як хмара блідо-блакитного шовку та тюлю. Вона була чудова, як і мої срібні туфлі на ремінцях і діамантове кольє, що лежало на ключицях, але все, чого я хотіла, це переодягнутися в піжаму і забратися в ліжко.

— Ще дві години, — сказала я. Або, можливо, три. Не може бути більше трьох. Мабуть, я вже танцювала з кожним чоловіком у кімнаті, і я була не ближче до майбутнього чоловіка, ніж на початку ночі.

Я заплющила очі і поклала голову на руки.

Не думай про це.

Якби я почала думати про те, що вся країна спостерігає за мною і що один із чоловіків у бальному залі, швидше за все, мій майбутній чоловік, я б збожеволіла. А якби я почала думати про одного конкретного чоловіка, суворого і вкритого шрамами, з очима, здатними розплавити сталь, і руками, здатними розплавити мене, я б стала на шлях, який міг призвести тільки до загибелі.

Я уникала погляду Різа весь вечір, але я знала, що він там, одягнений у темний костюм і навушники і випромінює таку необроблену мужність, що кілька жінок—гостей пурхали навколо нього замість принців, які зазвичай були гарячим товаром на таких вечірках.

З того дня ми не мали часу побути наодинці за межами вітальні, але це, напевно, було добре. Я не довіряла собі поруч із ним.

Я залишалася у ванній ще кілька хвилин, перш ніж змусила себе вийти. Інакше Елін вистежила б мене і притягла назад, як дитину, що завинила.

Злегка скривившись, я одягла туфлі, відчинила двері і вперлася в стіну.

Неусміхнена стіна в шість футів п'ять дюймів.

— Господи! — моя рука підлетіла до грудей, де серце билося у потрійному ритмі, — ти налякав мене.

— Вибач, — у голосі Різа не було жалю.

— Що ти тут робиш?

— Ти пішла з вечірки. Я твій охоронець, — він підняв брову. — Додай два і два.

Класичний Різ. Якщо і є грубий спосіб відповісти на запитання, він його знайде.

— Чудово. Ну, я готова повернутися на вечірку, так що якщо ти мене вибачиш, — я обійшла його стороною, але він схопив мене за руку, перш ніж я змогла пройти далі.

Час зупинився і звузився до того місця, де його рука обхопила моє зап'ястя. Його природна засмага контрастувала з моєю зимовою блідістю, а пальці були грубими і мозолистими, на відміну від гладких, м'яких рук лордів і принців, з якими я танцювала всю ніч. Уклінне бажання відчути, як вони ковзають по моїй шкірі, тавруючи мене як свою, захоплюючи мене.