Страница 67 из 139
23. БРІДЖИТ
Я хотіла померти.
Якби підлога розсунулась і проковтнула мене цілком, я була б найщасливішою людиною на землі. Або під землею, залежно від обставин.
На жаль, я залишилася у вітальні з дошкою, вкритою фотографіями європейських холостяків, Різом з кам'яним обличчям та байдужою Мікаелою.
— Це подія року, — продовжила вона, — час підтискає, але команда Елін працює над цим цілодобово, і запрошення було розіслано сьогодні вранці. Десятки людей вже відповіли згодою, — вона мрійливо зітхнула, — всі ці вродливі чоловіки, всі зібрані в одній кімнаті. Я просто можу померти.
Так, велика ідея, про яку говорив мій дідусь днями у своєму офісі, була тонко завуальованим гала—концертом зі сватанням. Я протестувала, жахаючись від думки про те, що мені доведеться провести цілий вечір — у мій
день народження
, не менше — за світськими розмовами і танцями з роздутими его, що маскуються під людей.
Але мені відмовили.
Очевидно, мій двадцять четвертий день народження був гарним приводом запросити на вечірку кожного відповідного холостяка в Європі,
і
він планувався за кілька тижнів, що забезпечувало ідеальний час, навіть якщо це було, як сказала Мікаела, поспішно.
— Я не знав, що ви шукаєте чоловіка, Ваша Високосте, — сказав Різ так холодно, що в мене по руках побігли мурахи.
Струм електрики між нами завмер, перетворившись на лід.
У той же час у моєму шлунку розгорілося обурення. Він не мав права злитися. Це
він
пішов і наполіг на тому, щоб після Коста—Ріки між нами збереглися професійні стосунки. Він не міг думати, що через шість тижнів зможе знову прийти сюди, бо передумав і чекати, що я відкладу своє життя заради нього.
— Це політика та громадський імідж, — сказала Мікаела, перш ніж я встигла відповісти. — У будь-якому разі, про що ми говорили? Точно, — вона клацнула пальцями, — Лорд Рейф чи принц Ганс. Не хвилюйся через це. Принц Ганс, звичайно, він вищий за рангом, — вона перемістила його знімок на протилежний бік дошки.
— Тоді я залишу вас, Ваша Високосте. Я просто перевіряв, — обличчя Різа закрилося, і розчарування пронизало мене, приєднавшись до коктейлю емоцій, що течуть по моїх венах — збудження і радість від того, що я знову побачила його, роздратування від його лицемірства, прихована злість через його ініційований відхід, і легке почуття провини, хоча ми не зустрічалися, ми ніколи не зустрічалися, і я була вільна танцювати з кожним чоловіком в Атенберзі, якщо хотіла.
Якщо ми це зробимо, це залишиться тут. Ця кімната, ця ніч. Ми більше не про це говоритимемо.
Це було
його
правило, то чому ж я відчувала себе винною?
— Містере Ларсен...
— Побачимося завтра, Ваша Високосте.
Різ пішов.
Не встигнувши зрозуміти, що роблю, я пішла за ним, мій хребет затвердів від рішучості.
Я більше
не
втягуватимуся в нескінченний цикл «що… якщо». У мене було достатньо приводів для занепокоєння. Якщо у Різа були проблеми, він міг сказати мені про це в обличчя.
— Куди ти йдеш? — Мікаела покликала мене до себе, — нам усе ще треба з'ясувати порядок танців!
— У дамську кімнату, — сказала я через плече, — я тобі довіряю. Розпорядися, як хочеш.
Я прискорила крок і наздогнала Різа за рогом.
— Містере Ларсен.
На цей раз він зупинився, але не обернувся.
— Бал був ідеєю мого дідуся. Не моєю, — я не повинна була йому пояснювати, але все одно почувала себе зобов'язаною пояснити.
— Це твій день народження, принцесо. Ти можеш робити все, що захочеш.
Я стиснула щелепу, хоча мій шлунок затремтів при слові «
принцеса
».
— Виходить, ти не проти, щоб я всю ніч танцювала з іншими чоловіками?
Різ нарешті повернувся, його незбагненні сірі очі мерехтіли.
— А чому б і ні? Це звучить як ідеальне рішення. Ти знайдеш прекрасного принца, вийдеш заміж і правитимеш довго і щасливо, — його слова забарвилися глузливою інтонацією, — життя принцеси, саме таким і має бути.
Щось всередині мене тріснуло, так просто.
Я була
зла
. Зла на Ніколая за те, що він зрікся престолу і втік із Сабріною до Каліфорнії, щоб вони могли «приділити трохи часу» собі. Злилася на те, що не можу контролювати своє життя. І найбільше я злилась на Різа за те, що він перетворив наше возз'єднання на щось потворне після
шести тижнів
розлуки.
— Ти маєш рацію, — сказала я, — це ідеальне рішення. Я не можу чекати. Можливо, я не тільки танцюватиму. Можливо, я знайду когось, з ким зможу цілуватися і займатися..
Через дві секунди я виявила, що притиснута до стіни. Очі Різа більше не мерехтіли. Вони потемніли, перетворившись із сірих на майже чорні грозові хмари, подібні до тих, що заливають місто навесні.
— Не найкраща ідея закінчувати це речення, принцесо, — м'яко сказав він.
Я спеціально спровокувала його, але мені довелося подолати тремтіння від небезпеки, що випромінювалася від нього.
— Заберіть від мене руки, містере Ларсен. Ми більше не в США і ви переходите кордони.
Різ присунувся ближче, і мені було важко зосередитися, коли я була поглинута
ним
. Його запахом, його диханням на моїй шкірі. Спогадами про затягнуті погляди, вкрадені смішки і заходи сонця в басейні на іншому кінці світу.
— До біса ті кордони, — кожне слово пролунало повільно й обдумано, ніби він хотів закарбувати їх на моїй шкірі.
— Що за перший день повернення на роботу? Прямо як в старі добрі часи, — я щільніше притулилася спиною до стіни, намагаючись врятуватися від жару, тіла Різа, що обпалює. — Чому ви тут, містере Ларсен? Ви були щасливі піти, коли я попросила вас залишитися.
— Якщо ти думаєш, що я був хоч трохи близький до щастя останні шість тижнів, — похмуро сказав він, — то ти помиляєшся.
— Ти був досить щасливий, щоб не бачитись так довго, — я спробувала і не змогла приховати нотку образи у своєму голосі.
Обличчя Різа трохи пом'якшало.
— Повір мені, принцесо. Якби я мав вибір, я повернувся б набагато раніше.
Оксамитові кінчики крил метелика торкнулися мого серця.
Зупинись. Залишайся сильною.
— Це повертає мене до мого питання, — сказала я. — Чому ти тут?
У нього підскочив м'яз на щелепі. Він не голився сьогодні, і його обличчя покривала густіша щетина, ніж я звикла.
Я стиснула руки в кулаки, чинячи опір бажанню провести ними по коротких чорних волосинках на його щоці і шраму на брові. Просто щоб запевнити себе, що він справді тут.