Страница 66 из 139
Після того як мене пропустила охорона, я зареєструвався у Мальта, начальника охорони, а потім у Сайласа, голови королівського будинку, який повідомив мені, що я житиму в гостьовому будинку палацу. Він провів мене в кам'яний котедж, розташований за п'ятнадцять хвилин ходу від головної будівлі, і довго розповідав про правила внутрішнього розпорядку та протоколи, поки я не перервав його.
— Її Високість тут? — я зупинявся в гостьовому будинку щоразу, коли приїжджав до Ельдорри, і мені не потрібно було знову вислуховувати всю цю пісню.
Сайлас глибоко зітхнув.
— Так, Її Високість у палаці з леді Мікаелою.
— Де?
— У вітальні на другому поверсі. Вона чекає на вас тільки завтра, — додав він.
— Дякую. Далі я сам, — Переклад:
Іди геть.
Він видав ще одне важке зітхання, перш ніж піти.
Після його відходу я швидко прийняв душ, переодягнувся і подався назад до палацу. Минуло півгодини, перш ніж я дістався до вітальні, і мої кроки уповільнилися, коли в дверях, я почув ясний сміх Бріджит.
Боже, як я сумував за її сміхом. Мені не вистачало всього, що з нею пов'язане.
Я відчинив двері і ступив усередину, мої очі відразу зупинилися на Бріджит.
Золотисте волосся. Кремова шкіра. Грація та сонячне світло, одягнена у свою улюблену жовту сукню, яку вона завжди одягала, коли хотіла виглядати професійно, але спокійно.
Вона стояла перед величезною дошкою, на якій було наклеєно десятки крихітних фотографій. Її подруга Мікаела розмахувала руками і щось жваво говорила, доки не помітила мене.
— Різ! — вигукнула вона. Це була мініатюрна брюнетка з кучерявим волоссям, ластовинням і нервуючим характером, — Бріджит сказала мені, що ти повертаєшся. Я така рада знову тебе бачити!
Я нахилив голову на знак вітання.
— Леді Мікаела.
Бріджит обернулася. Наші очі зустрілися, і подих вирвався з моїх легень. Протягом шести тижнів у мене були лише спогади про неї, і знову бачити її на власні очі було майже приголомшливо.
— Містер Ларсен, — її тон був холодним і професійним, але під ним пробігло слабке тремтіння.
— Ваша Високосте.
Ми дивилися один на одного, наші груди одночасно здіймалися і опадали. Навіть з іншого кінця кімнати я міг бачити пульс, що тріпотить біля її горла. Маленьку родимку під її лівим вухом. Те, як сукня обіймає її стегна, немов ласки коханця.
Я ніколи не думав, що ревнуватиму до сукні, але це сталося.
— Ти якраз вчасно, — голос Мікаели зруйнував чари, — нам потрібна третя думка. Ми з Бріджит не можемо дійти згоди.
— На рахунок? — я не зводив очей з Бріджит, яка застигла на місці.
— Що має входити до основних вимог, коли йдеться про коханого, інтелект чи почуття гумору?
Плечі Бріджит напружилися, і я нарешті перевів погляд з неї на Мікаелу.
— Входити до основних вимог ?
— Ми складаємо рейтинг гостей на бал на честь дня народження Бріджит, — пояснила Мікаела, — ну я, вона відмовляється. Але там буде так багато чоловіків, і вона не зможе потанцювати з усіма. Нам треба звузити коло. Залишилося одне місце для танцю, і я розриваюся між лордом Рейфом та принцем Гансом, — вона постукала пером по підборідді, — з іншого боку, принц Ганс —
принц
, тож, можливо, йому не потрібне почуття гумору.
Моя радість від зустрічі з Бріджит, зникла.
— Про що.. — сказав я, мій голос став на цілих дві октави нижче звичайного, — про що ви говорите?
— Бал на честь дня народження Бріджит, — Мікаела сяяла. — Цей захід буде ще сватанням. Ми збираємось знайти їй чоловіка!