Страница 50 из 139
Безперечно, вона все ще п'яна.
Я застогнав, чудово усвідомлюючи ерекцію, яка анітрохи не слабшала весь цей час.
— Ні, принцесо. Це не дуже гарна ідея.
Вона насупилась.
— Але це є у моєму списку бажань.
О Боже. Я майже боявся запитати, але...
— Ти маєш список бажань?
Бріджит кивнула.
— До мого повернення до Ельдорри, — вона перерахувала пункти на пальцях, — перше — поїхати кудись, де ніхто не знає і не цікавиться, хто я така. Друге — це, читати та засмагати весь день, не турбуючись про те, що потім буде якийсь захід чи наступного дня рано вставати. Третє — зайнятися адреналіновим видом діяльності, за яке на мене кричатиме мій дідусь, наприклад, стрибнути з тарзанки. І четверте — випробувати оргазм, який я не доставлятиму сама собі. — Її плечі опустилися. — Це було давно.
Блядь
. Тепер уявний образ Бріджит, що доводить себе до оргазму, назавжди відклався в моїй свідомості.
Я провів рукою по обличчю. Якого
біса
я потрапив у цю ситуацію? Ніч так далеко зайшла, що я вже не бачив рейок.
— Перше, мабуть, неактуальне, — сказала Бріджит, — але ти можеш допомогти мені з четвертим.
Вона збиралася досягти того, чого не змогли досягти ні моя мати, ні військові. Вона збиралася вбити мене.
— Іди в ліжко, — сказав я напруженим голосом, —
одна
. Ти п'яна, і вже пізно.
Бріджит дивилася на мій пах, де штани обтягували явне збудження.
— Але...
— Ні, — мені треба забиратися звідси. Негайно, — ніяких «але». Ти подякуєш мені вранці.
Перш ніж вона встигла запротестувати, я вийшов і попрямував прямо у ванну, де прийняв найдовший і найхолодніший душ у світі. Це не допомогло послабити жар мого збудження. Як і дрочіння, поки я не досяг зовсім незадовільного оргазму.
Тільки одна річ могла пом'якшити мою незадоволеність, і я, як ідіот, відмовився від неї.
Я вимкнув кран і витерся, змирившись із безсонною ніччю.
Тим часом, жахлива ідея, яка роїлася в глибині моєї свідомості з того часу, як Бріджит розповіла мені про свій список, не зникала. Навпаки, вона все більше звучала як хороша.
Це було шалено і, можливо, небезпечно. У мене не було часу на підготовку, і це суперечило всім моїм тренуванням та захисним інстинктам.
Але я не міг викинути з голови сумні очі та слова Бріджит.
Я хочу востаннє насолодитися нормальним життям.
— Я пошкодую про це, — пробурмотів я, виходячи з ванної кімнати і відкриваючи ноутбук.
Це було неважливо.
Тому що, як би я не хотів, щоб Бріджит була в безпеці, більше я хотів, щоб вона була щасливою.