Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 49 из 139

15. РІЗ

Почувши, як слово «

трахни

» вилетіло з вуст Бріджит цим її шикарним, правильним голосом.

Мені була потрібна кожна унція самоконтролю, щоб не зробити те, що я сказав, що зроблю. Те, про що вона

просила

мене.

Але хоча я й хотів лише одного — кинути обережність на вітер і сказати, що

до біса все,

я дам їй саме те, чого ми обоє жадали, я не зробив цього. Бріджит усе ще була п'яна. Можливо, не так сильно, як півгодини тому, але досить п'яна, щоб скомпрометувати судження.

Я гадки не мав, чи це це вона чи алкоголь. Чорт, вона була готова піти додому з Вінсент Хауз, а вона його ненавиділа.

— Це не була обіцянка, принцесо, — мої пальці вп'ялися в її шкіру.

— Як на мене, пролунало саме так.

Господи

. Спокуса дихала мені в спину, я майже відчував її смак. Все, що мені потрібно було зробити, це простягнути руку і…

Про що, чорт забирай, ти думаєш, Ларсен?

гарчало моє внутрішнє сумління.

Вона твоя

клієнтка

, клята принцеса. Забирайся від неї до біса, поки не зробив те, про що шкодуватимеш ще більше, ніж про те, що робиш зараз.

Не має значення, що вона була моєю клієнткою ще два тижні. Вона ще була моєю клієнткою, і сьогодні ввечері ми вже зруйнували майже всі професійні кордони.

— Саме це я й мав на увазі, — видихнув я, не знаючи, на кого злитися більше — на неї чи на себе, — ти поводишся як інша людина. Бріджит, яку я знаю, не стала б просити свого охоронця трахнути її. Що,

чорт забирай

, з тобою відбувається?

Її обличчя тверднуло.

— Я не підписувалася на сердечну розмову, містере Ларсен. Або трахни мене, або я знайду когось іншого, хто трахне мене.

Вона видала невеличкий зойк, коли я повністю нахилив її над комодом, тож її тіло опинилося під кутом дев'яносто градусів, а щока притулилась до дерева.

Я нахилився, поки не виявився так близько, що чув кожен її неглибокий, задиханий вдих.

— Зроби це, — сказав я, — і ти будеш відповідальна за повільну і криваву смерть людини. Це те, що ти хочеш, принцесо?

Руки Бріджит стиснулися в кулаки.

— Ти не торкатимешся мене, і нікому іншому теж не дозволиш торкатись. То скажи мені, якого біса

ти

хочеш, містере Ларсен?

Тебе

.

Моє розчарування у всьому, у всьому моєму чортовому житті досягло точки кипіння.

— Я хочу знати, чого ти поводиться як імпульсивний підліток, а не як доросла жінка!

Бріджит була найурівноваженішою людиною з усіх, кого я знав. Принаймні вона була такою до пересадки особистості.

— Тому що це мій

останній

шанс! — кричала вона. Я ніколи, жодного разу за два роки роботи з нею не чув, щоб вона підвищувала голос, і це настільки вразило мене, що я послабив свою хватку і відступив назад. Бріджіт вивернулася з моєї хватки і випросталась обличчям до мене, її груди здіймалися від емоцій, — у мене залишився один тиждень. Один тиждень до…

Раптовий крижаний жах охопив мене.

— До чого? — запитав я, жовч піднімалася в горлі. — Ти хвора?

— Ні, — Бріджит відвернулася, — я не хвора. Я просто отримаю те, що мріє більшість людей.

Збентеження прогнало мою коротку мить полегшення.

— Титул коронованої принцеси, — уточнила вона. Вона притулилася до комода, її обличчя було виснаженим, — перш ніж ти це скажеш, я знаю. Проблема багатіїв і таке інше. Люди голодують, а я скаржуся на те, що успадкую трон.

Моє збентеження подвоїлося.

— Але ж принц Ніколай...

— ...зрікається престолу. Заради любові, — Бріджит блиснула незлобною усмішкою, — у нього вистачило нахабства закохатися в простачку, і за це він повинен відмовитись від свого права первородства. Тому що закон забороняє монарху Ельдорри одружуватися з будь-ким хто не має благородної крові.

О, чорт забирай. Що це було за сімнадцяте століття?

— Це маячня.

— Так, але ми повинні слідувати цій маячні. Включаючи мене, якщо я наступна в черзі на трон.

Мій рот скривився від думки, що вона може вийти заміж за іншого чоловіка. Це було ірраціонально, але ніщо у моїх реакціях не було раціональним, коли справа стосувалася її. Бріджит могла знищити всі мої уявлення про логіку та пристойність.

Вона продовжувала, не зважаючи на моє хвилювання.

— Палац зробить офіційне оголошення наступного тижня. До цього часу я не маю нікому говорити, тому я й мовчала, — вона тяжко проковтнула, — після оголошення я офіційно стану спадкоємицею престолу, і моє життя вже не буде моїм. Все, що я роблю і кажу, буде відображати корону, і я не можу підвести свою родину чи країну, — вона глибоко зітхнула. — Ось чому останнім часом я трохи... збожеволіла. Я хочу востаннє насолодитися нормальним життям. Щиро кажучи.

Я мовчав, перетравлював її сенсацію.

Бріджит, майбутня королева Ельдорри.

Святе лайно.

Вона мала рацію в тому, що більшість жінок убили б за те, щоб помінятися з нею місцями. Але Бріджит була дівчиною, яка одного разу вибігла на вулицю посеред грози та танцювала під дощем. Вона проводила вільний час, працюючи волонтером у притулку для тварин, і хотіла б залишитися вдома, дивитися телевізор і їсти морозиво, ніж піти на модну вечірку.

Для неї стати королевою було не мрією, а найстрашнішим кошмаром.

— Це ніколи не мала бути я. Я була запасною, — Бріджит моргнула, її очі блищали від непролитих сліз. Мої груди стиснулися від цього видовища, — це ніколи не мала бути я, — повторила вона.

Я взяв її за підборіддя і нахилив його, поки вона не глянула на мене.

— Ти вміщаєш багато речей, принцесо. Уперта, гнівна, скалка в моїй дупі більшу половину часу. Але я впевнений, що ти не була запасною.

Вона слабо засміялася.

— Можливо, це найприємніше, що ти коли-небудь говорив мені.

— Не звикай до цього.

Ще один слабкий сміх, який згас так само швидко, як і з'явився.

— Що ж мені робити? — прошепотіла Бріджит, — я не готова. Я не думаю, що колись буду готова.

— Ти Бріджит фон Ашеберг, — сказав я. — Ти будеш готова.

Бріджит робила все на відмінно, і те, що вона стане чудовою королевою, не було винятком.

— А поки що… — я сподівався, що не пошкодую про те, що збирався сказати, — ти житимеш так, як хочеш. Поки це не буде пов'язане з Вінсентом, чортовим, Хаузом.

Якби коли-небудь я знову побачив цього виродка, я зламав би йому всі кістки тільки за те, що він доторкнувся до неї і зайняв місце в її думках. Він не заслужив жодного її дюйма.

Бріджит трохи засяяла.

— Чи означає це, що ти трахнеш мене?