Страница 46 из 139
14. РІЗ
3 тижні по тому
У деяких людей бувають лайнові дні або лайнові тижні. У мене був лайновий
місяць
.
Наші стосунки з Бріджит стали прохолодними з того часу, як вона сказала мені, що переїжджає назад до Ельдорри, і я ненавидів, що саме так ми проводимо наші останні дні разом.
Наші останні дні разом.
При цій думці у мене стиснулися груди, але я змусив себе не звертати на це уваги і зосередитися на поточному завданні. Я ще мав час. У нас залишався тиждень у Нью-Йорку. Після цього я мав супроводжувати її назад до Атенберга, де залишуся ще на тиждень, поки її новий охоронець повністю не увійде в роль.
Ми ще не знали, хто буде новим охоронцем, але я вже ненавидів його... хоч і не так сильно, як ненавидів хлопця, з яким зараз танцювала Бріджит.
Ми були у VIP-залі Borgia, модного нічного клубу в центрі Манхеттена, і Бріджит обіймала красеня, який весь вечір витріщався на неї. Я впізнав його — Вінсент Хауз, спадкоємець електронного бізнесу та запеклий бабій, який проводив більшу частину своїх днів у пиятиці, вечірках і щедро підтримував міських наркоторговців. У минулому вони з Бріджит відвідували кілька спільних заходів.
Досі мені ніколи не хотілося відірвати йому руки.
Достатньо було поглянути на його обличчя, щоб зрозуміти, які думки роїлися в його голові, і вони не мали нічого спільного з танцями. Принаймні не з вертикальними.
Моя кров горіла, коли Бріджит сміялася з того, що сказав Вінсент. Я був упевнений, що він не здатний сказати нічого дотепного, навіть якщо хтось погрожує позбавити його спадщини, але Бріджит була ще й п'яна. Вона вже випила два коктейлі та п'ять чарок — я рахував — і я міг помітити викликаний алкоголем рум'янець на її щоках з іншого кінця кімнати.
На ній була блискуча срібна сукня, що ледве прикривала її нижню частину, і пара смертоносних підборів, що перетворили її з високої на амазонку. Сплутане золотисте волосся, довгі ноги, шкіра, що сяє слабким блиском поту — вона була неймовірна. І сама не своя.
Звичайна Бріджит ніколи б не одягла таку сукню — не тому, що не могла, а тому, що це був не її стиль, — але з тієї ночі на даху вона поводилася дивно. Дика, менш стримана і більш схильна до сумнівних рішень.
Приклад того: Вінсент Хауз. Їй не подобався цей хлопець. Вона сама якось сказала про це, але все ж таки вона була тут, затишно влаштувавшись поруч з ним.
Він притягнув її ближче і провів рукою по її спині, щоб торкнутися її дупи.
Перш ніж я зрозумів, що роблю, я проклав собі шлях через танцмайданчик і затиснув руку на плечі Вінсента так міцно, що він здригнувся і відсахнувся від Бріджит, щоб подивитися, хто це втрутився.
— Чи можу я вам допомогти? — у його тоні прозирала зневага, коли він оглянув мене, явно не вражений відсутністю у мене дизайнерського одягу та модних аксесуарів.
Пішов ти... Може, його більше вразить мій кулак на його обличчі.
— Так, — я оголив зуби на кшталт посмішки, — забери свої руки від неї, доки я не прибрав їх за тебе.
— І хто ти, блядь, такий, щоб вказувати мені, що робити? — посміхнувся Вінсент.
Людина, яка зараз своїми кулаками розмаже твоє обличчя.
Перш ніж я встиг відповісти, Бріджит вклинилася.
— Ніхто, — вона подивилася на мене, — я в
порядку
. Повертайся на свій пост.
Чорта з два я це зроблю.
Якби Бріджит була кимось іншим, а не моєю клієнткою, я б затяг її в вбиральню, нагнув і відшльопав би по дупі за її зухвалий тон.
Натомість я озирнувся на неї, намагаючись тримати себе в руках.
Вона хотіла повеселитися? Добре. Вона хотіла, щоб я був холодний? Чудово. Але тільки через мій труп вона матиме щось спільне з Вінсентом, мати його Хаузом. Ця людина, мабуть, кишить венеричними захворюваннями.
Очі Вінсента металися між нами, перш ніж прийшло усвідомлення.
— Ти — охоронець! — він клацнув пальцями, — чувак, ти повинен був сказати це. Не хвилюйся, — він обхопив Бріджит за талію і притягнув її ближче з сміливою усмішкою, — я подбаю про неї.
Я хотів розбити йому обличчя. Я хотів вибити йому всі зуби.
На жаль, це викликало б сцену, а правило охоронців номер один, як називала його Бріджит, полягало в тому, щоб не влаштовувати сцен. Тому я вчинив так. Я все міцніше стискав його плече, поки не почув невеличкий
тріск
над музикою.
Вінсент скрикнув і відпустив Бріджит, на його обличчі відбився біль.
— Якого
чорта
, чувак?
— Що я сказав, щоб ти прибрав від неї руки? — спокійно спитав я.
— Ти божевільний, — прошипів він, — Бріджит, хто цей хлопець? Звільни його!
Я проігнорував його та повернувся до Бріджит.
— Час йти, Ваша Високосте, — ми привертали увагу, що було останнім, чого я хотів, але, чорт забирай, я не збирався дозволити цьому мерзотнику скористатися нею, — вам завтра рано вставати.
Я давав їй вибір, який вона не прийняла.
— Хороша ідея, — Бріджіт відмахнулася від мого застережливого погляду і поклала руку на груди Вінсента, — мій пульс сердито бився під коміром. — Я піду з Вінсентом. Ти можеш відпочити до кінця ночі.
— Ти чув її, — Вінсент вирвався з моєї хватки і зробив крок за Бріджит.
Боягуз
, — забирайся звідси. Я приведу її додому вранці, — він пробігся очима по грудях і голих ногах Бріджит, його погляд був голодним.
У його переповненій голові не було жодної клітини мозку. Якби вона була, він би зараз рятувався втечею.
— Помиляєшся.
Це
не те, чим ви збираєтесь займатися, — я тримав свій голос доброзичливим. Розмовним. Але під ввічливою оболонкою ховався гострий, як бритва, сталевий клинок. — Ти розвернешся, підеш і більше ніколи не говоритимеш, торкатимешся чи навіть дивитимешся в її бік. Вважай це своїм першим і останнім попередженням, містере Хауз.
Я знав його ім'я. Він знав, що я знаю його ім'я. І якщо він виявиться настільки дурним, що проігнорує моє попередження, я вистежу його, відірву йому яйця і згодую йому.
Обличчя Вінсента забарвилося у пурпуровий колір.
— Ти
погрожуєш
мені?
Я навис над ним, насолоджуючись страхом, що промайнув у його очах.
— Так.
— Не слухай його, — сказала Бріджит крізь стиснуті зуби, — він не знає, про говорить.
Вінсент зробив ще один крок назад, випромінюючи ненависть, але страх у його очах залишився.
— Неважливо. З мене вистачить цього лайна, — він кинувся геть і зник у натовпі п'яних відвідувачів вечірки.
Бріджит повернулася до мене.
— В чому твоя
проблема
?