Страница 44 из 139
13. БРІДЖИТ
Наступні кілька тижнів були нещасними не тільки тому, що я хворіла і заліковувала рани, а й тому, що затишшя в моєму публічному графіку дало мені багато часу, щоб потурбуватися про зречення Ніколая від престолу.
Я збиралася стати королевою. Можливо, не завтра і не через місяць, але колись, і цей день настане дуже скоро.
Я піднесла келих до губ і дивилася в нічне небо. З дня моєї розмови з Ніколаєм минуло три тижні.
Мій струс мозку пройшов, і я вже давно оговталася від застуди. Мені все ще треба було бути обережною із зап'ястям, але в іншому я знову була на ногах, а це означало, що я мала відвідувати нараду за нарадою про те, як і коли оголосити про зречення, як впоратися з наслідками, про плани мого переїзду на постійну основу назад в Ельдорру та про мільйон інших речей, від яких у мене голова йшла обертом.
Того ранку моя сім'я, Маркус і я домовилися про те, що офіційно оголосимо про це через місяць. Точніше, всі інші погодилися, а я погодилася, бо я не мала вибору.
Один місяць.
Ще один місяць свободи, і все.
Я вже збиралася випити ще, коли двері на дах зі скрипом відчинилися. Я випросталася, мій рот відкрився, коли я побачила Різа, що зайшов ззовні. Судячи з того, як піднялися його брови, він був здивований, побачивши мене, так само як і я його.
— Що ти тут робиш? — запитали ми одночасно.
Я видала невеликий смішок.
— Містере Ларсен, це мій дім. Я маю бути єдиною, хто ставить це питання.
— Я не думав, що хтось сюди приходить, — він зайняв місце поряд зі мною, і я намагалася не помічати, як добре він пахне, милом і чимось невимовно Різовським. Чистий, простий, мужній.
Ми знаходилися на даху однієї з північних веж палацу, куди можна було потрапити лише через службовий коридор поряд із кухнею. Порівняно зі справжнім терасовим садом на даху палацу, це було ніщо, тут ледве вистачало місця для стільців. Я підкупила співробітника, щоб він допоміг мені принести їх сюди. Але саме тому це місце мені подобалося. Це був мій таємний притулок, місце, куди я тікала, коли мені треба було подумати і побути далеко від сторонніх очей.
Я допила залишки вина і потяглася до пляшки, що стояла біля моїх ніг, але зрозуміла, що вона порожня. Я рідко пила так багато, але мені потрібно було щось, щоб вгамувати тривогу, яка в ці дні переслідувала мене, як чорна хмара.
— Тільки я. Більшість людей не знають про це місце, — сказала я, —
як
ти його знайшов?
— Я все знаходжу, — Різ посміхнувся, коли я зморщила ніс від його зарозумілості, — у мене є креслення палацу, принцесо. Я знаю кожен куточок цього місця. Це моя...
— Робота, — закінчила я. — Я знаю. Тобі не потрібно це повторювати.
Він сказав те саме в кабінеті доктора Хаузен. Я не знала, чому це мене так дратувало. Можливо, тому що на секунду я могла заприсягтися, що його занепокоєння за мене виходить за межі його професійних обов’язків. І, можливо, на секунду я могла б присягнути, що мені цього хотілося. Я хотіла, щоб він дбав про мене як про
мене
, а не як про свою клієнтку.
Губи Різа затремтіли, перш ніж його погляд перемістився на мій лоб.
— Як синець?
— Дякувати Богу, зникає, — тепер він був блідо-жовтувато-зеленим. Все ще негарно, але краще, ніж той сліпучий пурпур, яким він був раніше, — і вже не так сильно болить.
— Добре, — він ніжно провів пальцями по синцю, і в мене перехопило подих. Різ ніколи не торкався мене без необхідності, і в той момент йому це
було
не потрібно. Що означало, що він цього хотів. — Ти маєш бути обережнішою, принцесо.
— Ти вже казав це.
— Я говоритиму це до тих пір, поки це не вкладеться в тебе в голові.
— Повір мені. Це у мене в голові. Як може бути інакше, коли ти постійно мене пиляєш?
Незважаючи на своє невдоволення, я знаходила дивну втіху в його бурканні. У світі, де все навколо змінювалося, Різ залишався дивним, невблаганним
ним
, і я ніколи не хотіла, щоб це змінилося.
Його рука затрималася на моєму лобі ще на мить, перш ніж він опустив її і відсторонився, і кисень повернувся до моїх легень.
— Отже, — Різ відкинувся назад і зчепив пальці за головою. Він не дивився на мене, питаючи: — кого ти зазвичай проводиш сюди?
— Що? — зніяковіла, я похитала головою, — я ніколи нікого сюди не приводила.
— Два стільця, — він кивнув на мій, потім на той, де сидів сам, — для кого другий? — його тон був невимушеним, але в ньому відчувалося напруження.
— Ні для кого. Тут два стільці, бо… — я запнулась, — я не знаю. Мабуть, я сподівалася, що одного разу знайду когось, кого захочу привести сюди. — У мене були дурні, романтичні уявлення про те, як ми з таємничим хлопцем пробираємося сюди, щоб цілуватися, сміятися та розмовляти всю ніч, але шанси на це зменшувалися з кожною хвилиною.
— Хмм, — Різ помовчав секунду, перш ніж сказати, — ти хочеш, щоб я пішов?
— Що? — я звучала як заїжджена платівка.
Можливо, удар по голові
вибив
мені мізки, бо я ніколи не була такою мовчазною.
— Це твоє таємне місце. Не думав, що вторгнуся, коли піднімався сюди, — сказав він буркотливо.
Щось тепле каскадом пробігло моїм животом.
— Ти не вторнувся, — сказала я. — Залишся. Будь ласка. Мені не завадить компанія.
— Добре.
Цим справа закінчилася.
Я не змогла стримати посмішки. Я не думала, що мені сподобається ділити цей простір з кимось ще, але мені подобалося, коли Різ був тут зі мною. Він не відчував потреби заповнювати тишу непотрібними світськими розмовами, і його присутність заспокоювала мене, навіть якщо він і дратував мене. Коли він був поруч, я була у безпеці.
Я витягла ноги і випадково перекинула порожню пляшку вина, яка покотилася по підлозі у бік Різа. Я нахилилася, щоб підняти її, одночасно з ним, і наші пальці на мить зіткнулися.
Ні, не секунду. Мілісекунду. Але цього було достатньо, щоб електрика пронизала мою руку і спустилася хребтом.
Я відсмикнула руку, моя шкіра стала гарячою, коли він підняв пляшку і поставив її на інший бік від стільця, подалі від наших ніг.
Наш короткий дотик здавався непристойним, ніби ми робили щось, чого не мали робити. Що було безглуздо. Ми навіть цього не планували. Це була випадковість.
Ти дуже багато думаєш.
Хмари зрушили, закривши частину місяця, і світло пролилося на вежу, висвітливши частину обличчя Різа. Воно виглядало похмуріше, ніж мить тому.