Страница 33 из 139
— Містере Ларсен, будь ласка, слідуйте за мною, — як тільки ми увійшли до кухні, я зашипіла: —
припини
погрожувати моїм побаченням своїм пістолетом.
Мені не треба було бачити його, щоб зрозуміти, що він, мабуть, зсунув свій піджак убік настільки, щоб показати зброю.
Луї був не першим хлопцем, з яким я зустрічалася в Нью-Йорку, хоча востаннє я ходила на побачення кілька місяців тому. Різ постійно відлякував мої романтичні перспективи, а половина чоловіків у місті боялися запросити мене на побачення, побоюючись, що він їх застрелить.
Досі мене це не турбувало, тому що я не звертала уваги на свої попередні побачення, але це дратувало, коли активно намагалася забути про те, що Різ так дивно на мене впливає.
Погляд Різа посилився.
— Він носить взуття з підйомом. Він заслуговує на те, щоб йому погрожували.
Я піджала губи, але швидкий погляд на ноги Луї через дверний отвір кухні підтвердив спостереження Різа. Мені
здалося
, що він став вищим. Я нічого не маю проти взуття з підйомом як такого, але три дюйми здавались мені надмірними.
На жаль, я могла не звертати уваги взуття, але я не могла не звертати уваги на повну відсутність хімії між нами.
Ми з Луї вечеряли в чудовому французькому ресторані, де я щосили намагалася не заснути, поки він розповідав про своє літо в Сан-Тропе. Різ сидів за сусіднім столиком з таким похмурим поглядом, що обідаючі з іншого боку від нього попросили пересунути столики.
До моменту закінчення вечері Луї був так схвильований загрозливою присутністю Різа менш ніж за три фути від нього, що перекинув келих з вином і мало не впустив тацю з їжею.
— Все гаразд, — сказала я, допомагаючи змученому Луї прибрати безлад, поки офіціант порався з забрудненою лляною скатертиною. — Це було випадково.
Я подивилася на Різа, який дивився на мене у відповідь без найменшого натяку на каяття.
— Звісно, — Луїс посміхнувся, але в його очах, як і раніше, читалася прикрість.
Коли ми закінчили прибирання, він залишив щедрі чайові обслуговуючому персоналу і ввічливо побажав мені добраніч. Він не запросив мене на друге побачення.
Я не була засмучена цим. Однак я була зла на якусь сірооку скалку в моїй дупі.
— Ти налякав Луїса до напівсмерті, — сказала я, коли ми з Різом повернулися додому. Я не могла стримати гнів, що просочився в мій голос. — Наступного разу постарайся не нервувати мого супутника так сильно, щоб він пролив на себе весь свій напій.
— Якщо він так легко лякається, він не вартий бути твоїм супутником, — Різ одягнувся відповідно до дрес-коду ресторану, але краватка і піджак не могли приховати грубу, неприборкану мужність, що налітала на нього потужними хвилями.
— Ти був озброєний і дивився на нього так, ніби він убив твого собаку. У таких умовах важко
не
нервувати. — Я кинула ключі на бічний столик і зняла підбори.
— У мене немає собаки.
— Це була метафора, — я розпустила волосся і провела рукою хвилями. — Продовжуй так само, і я стану схожа на одну з тих дівчат з історичних романів. Ти відлякав усі мої побачення за останній рік.
Одна річ, яка не змінилася за цей час? Моя відмова називати його інакше, ніж містер Ларсен, і його відмова називати мене інакше, ніж
принцеса
.
Різ нахмурився ще більше.
— Я перестану їх відлякувати, коли в тебе покращиться смак на чоловіків. Не дивно, що твоє особисте життя на звалищі. Подивися на тих дурнів, з якими ти наполягаєш на побаченнях.
Я здригнулася. Моє особисте життя
не
було на звалищі. Воно було близько до цього, але ще не дійшло до цього.
— Хто б говорив
Він схрестив руки на грудях.
— В сенсі?
— У тому сенсі, що я не бачила, щоб ти з кимось зустрічався відколи почав працювати на мене, — я струсила піджак, і його погляд на долю секунди ковзнув по моїх оголених плечах, перш ніж повернутись до мого обличчя. — Ти навряд чи компетентний давати мені поради щодо побачень.
— Я не ходжу на побачення. Але це не означає, що я не можу розпізнати нікчемних ідіотів, коли їх бачу.
Я зробила паузу, вражена його зізнанням. Хоча Різ завжди був поруч зі мною протягом дня, він звільнявся від чергування після того, як я лягала спати. Іноді він залишався, іноді ні. Я завжди думала, що в ті ночі, коли він не залишався, він був... зайнятий.
Дивна суміш полегшення та зневіри промайнула в мені. Невіра, тому що, хоча Різ не був найчарівнішим хлопцем на планеті, він
був
досить гарний, щоб більшість жінок не помічали його похмурого відношення. Полегшення, тому що... ну, я не хотіла б дуже ретельно досліджувати цю причину.
— Ти дотримувався целібату протягом двох років? — питання вирвалося перш, ніж я встигла його обдумати, і я відразу пошкодувала про це.
Різ вигнув брову, його похмурий погляд перетворився на усмішку.
— Ти питаєш про моє сексуальне життя, принцесо?
Збентеження обпалило мої щоки, як від мого недоречного питання, так і від того, як з його вуст зірвалось слово «сексуальне».
— Я нічого такого не робила.
— Може, я й не вчився у такому модному коледжі, як ти, але я вмію читати підтекст, — у цих металевих очах промайнули веселощі. — Для протоколу, побачення та секс — це не одне й те саме.
Так. Звісно.
Щось неприємне змінило моє колишнє полегшення. Думка про те, що він «не зустрічається» з кимось, дратувала мене більше, ніж варто було б.
— Я знаю це, — сказала я, — я теж не зустрічаюся з усіма, з ким маю секс.
Що я говорю?
У мене так давно не було сексу, що я була здивована, як моя вагіна не подала на мене до суду за зневагу, але я хотіла... довести, що Різ не єдиний, хто може займатися випадковим сексом? Роздратувати його?
Якщо так, то це спрацювало, тому що його усмішка зникла, а його манера говорити стала жорсткішою.
— А коли востаннє ти мала секс без побачень?
Я підняла підборіддя, не бажаючи відступати під вагою його пильного погляду.
— Це вкрай недоречне питання.
— Ти перша спитала, — прошипів він. — Відповідай на запитання, принцесо.
Дихай
. Я почула в голові голос Елін, секретарки із зв'язків із громадськістю палацу, яка інструктувала мене, як поводитися з пресою.
Ви не можете контролювати те, що вони говорять, але ви
можете
контролювати те, що
ви