Страница 28 из 139
— Не примушуй мене шкодувати про це, — Різ зробив паузу, перш ніж додати, — ти довела, що можеш впоратися з собою без мене, дихаючого тобі в спину, — він сказав це майже несхвально.
В останні місяці я
була
обережніша у своїх діях, навіть без чітких вказівок Різа, але я не очікувала, що він це помітить. Він ніколи нічого не говорив про це досі.
У моєму животі розлилося приємне тепло.
— Містере Ларсен, можливо, ми все—таки не вб'ємо один одного.
Його рот сіпнувся.
Ми продовжили прогулянку парком, де повз нас проходили парочки, що цілуються на лавках, скупчення підлітків біля фонтану, і музикант, що грає на гітарі щось із свого серця.
Я хотіла залишитися в цьому мирному моменті назавжди, але вечеря, алкоголь і довгий день змовилися довести мої кістки до знемоги, і я не змогла стримати невеличке позіхання.
Різ помітив це миттєво.
— Час іти, принцесо. Давай вкладемо тебе в ліжко.
Можливо, це було тому, що я марила від втоми і сильних емоцій цього дня, а може, через давню перерву у відносинах із протилежною статтю, але в моїй голові промайнув образ того, як він «укладає мене в ліжко», і все моє тіло спалахнуло.
Тому що у моїй уяві ми займалися чим завгодно,
але не
сном.
Образи оголеного Різа, зверху, піді мною, за мною... всі вони тіснилися в моєму мозку, поки мої стегна не стиснулися, а одяг не затріщав по шкірі. Мій язик раптом здався мені надто важким, а повітря — надто розрідженим.
Моя перша сексуальна фантазія про нього, і він стояв менш ніж за п'ять футів від мене, дивлячись прямо на мене.
Я була принцесою, він був моїм охоронцем.
Мені було двадцять два, йому — тридцять два.
Це було неправильно, але я не могла зупинитись.
Очі Різа потемніли. Читання думок не існує, але в мене було моторошне відчуття, що він може якимось чином залізти в мій мозок і вивудити кожну брудну, заборонену думку про нього.
Я відкрила рота, щоб сказати щось, я не була впевнена що, але я мала
щось
сказати, щоб порушити небезпечну тишу.
Але перш ніж я встигла промовити хоч слово, ніч розірвав постріл, і настав хаос.