Спотворені ігри

7. БРІДЖИТ

Четвертий випробувальний місяць

На той час, коли за місяць мав бути випускний, я загнала метеликів у клітку, але один із них двічі втік. Одного разу, коли я побачила, як Різ гладить Медоу, яка втомлювала його своєю миловидністю. Іншим разом, коли я побачила, як напружилися м'язи його рук, коли він ніс продукти до будинку.

Не треба було багато чого, щоб змусити моїх метеликів літати.

Розпусники

.

І все ж, незважаючи на настирливих тварин, що живуть у моєму шлунку на правах безкоштовної оренди, я намагалася поводитися нормально поруч з Різом. Я не мала іншого виходу.

— Чи отримаю я медаль чи сертифікат схвалення за мою неймовірну стриманість протягом останніх чотирьох місяців? — так вийшло, що останній день мого випробувального терміну збігся з випускною церемонією, і я не могла втриматися, щоб не піддражнити Різа, коли ми чекали, поки Ейва підготує кадр на своєму штативі. Вона була нашим неофіційним фотографом для групових фотографій сьогодні.

— Ні. Ти отримаєш телефон без стеження, — Різ просканував приміщення, його підозрілий погляд свердлив провінційних батьків з пивними животами та матусь із середнього вищого класу, одягнених з ніг до голови в Tory Burch.

— Але ж весь цей час він не був під стеженням.

— Тепер він

залишається

без стеження.

Очевидно, Різ ніколи не чув про те, щоб відповідати чиїйсь енергії. Я намагалася бути легковажною, а він був серйозніший за серцевий напад.

Серйозно, Бріджит? Це

той хлопець, через якого ти тремтиш?

Перш ніж я встигла придумати дотепну відповідь, Ейва махнула нам рукою, щоб ми сфотографувалися, і Різ залишився позаду, а я втиснулась в кадр з Джулз, Стеллою, Джошем та Ейвою, яка керувала камерою через додаток на своєму телефоні.

Я розберуся зі своїми недоречним тріпотінням пізніше. Це був мій останній день у кампусі з моїми друзями як студентами, нібито, та я хотіла насолодитися цим.

— Ти став мені на ногу, — огризнулася Джулз на Джоша.

— Твоя нога стояла на моєму шляху, — огризнувся Джош.

— Начебто я навмисне поставила б будь—яку частину свого тіла на твоєму шляху...

— Мені потрібно обробити себе Лізолом(

дезінфікуючий засіб

), щоб ти…

— Припиніть! — Стелла вдарила рукою по повітрю, вразивши всіх своїм різким тоном. Зазвичай вона була найспокійнішою в нашій групі. — Або я опублікую відверті та

дуже

невтішні фотографії вас

обох

в інтернеті.

Джош та Джулз ахнули.

— Ти б не стала, — сказали вони одночасно і подивилися один на одного.

Я придушила сміх, а Ейва, яка зазвичай грала роль неохочого посередника між подругою та братом, усміхнулася.

Зрештою, ми вмовили всіх зробити пристойний груповий знімок, потім ще один, і ще, поки ми не зробили достатньо фотографій, щоб заповнити півдюжини альбомів, і настав час прощатися.

Я обійняла своїх друзів і спробувала проковтнути безладну грудку емоцій у горлі.

Я сумуватиму за вами, дівчата.

Джулз і Стелла залишалися у Вашингтоні, щоб відвідувати юридичну школу та працювати асистентом у журналі

DC Style

, відповідно, але Ейва вирушала до Лондона на річне стажування з фотографії, а я переїжджала до Нью-Йорка.

Я переконала палац дозволити мені залишитися у США як королівський посол Ельдорри. Якщо на якомусь заході була потрібна присутність королівської родини Ельдорри, я була тією людиною, яка підходила для цієї роботи.

Я обіймала Ейву найсильніше і найдовше. Між сімейною драмою та розривом з Алексом, вона пройшла через пекло за останні кілька місяців, і їй потрібна була додаткова любов.

— Ти будеш обожнювати Лондон, — сказала я, — це буде новий старт, і ти маєш маленьку чорну книжечку з обов'язковими для відвідування місцями, яку я тобі дала.

Ейва посміхнулася.

— Не сумніваюся. Дякую, — вона озирнулася довкола, і я подумала, чи не шукає вона Алекса. Що б вона не казала, вона не забула про нього і, мабуть, не забуде ще якийсь час.

Я не помітила його в натовпі, але не здивувалася, якби він був. Для імовірного генія він міг бути цілковитим ідіотом. Він говорив і робив образливі речі, але Ейва була йому небайдужа. Просто він був або надто впертий, або надто дурний, щоб діяти.

Я зробила уявну примітку нанести йому візит перед від'їздом до Нью-Йорка. Я втомилася чекати, поки він витягне свою голову з дупи.

Після останнього раунду обіймів мої друзі розійшлися по сім'ях, і залишилися тільки ми з Різом.

Мій дідусь та Миколай хотіли приїхати, але в останній момент скасували поїздку через якусь дипломатичну кризу з Італією. Вони обидва засмутилися, що пропустили мій випускний, але я запевнила їх, що все гаразд.

І так воно й було. Я розуміла відповідальність, яку несуть король та спадкоємець. Але це не означало, що я не могла загрузнути в жалості до себе.

— Ти готова? — спитав Різ, його тон був м'якшим, ніж зазвичай.

Я кивнула, пригнічуючи самотність у животі, поки ми йшли до нашої машини. Випускний, переїзд, прощання з усім, що я любила останні чотири роки... занадто багато змін за короткий час.

Я була настільки занурена у свої думки, що не помітила, що ми їдемо в місто, а не додому, поки не побачила вдалині монумент Вашингтона, що світився.

— Куди ми їдемо? — я випросталася на своєму сидінні, — ти ж не потягнеш мене на якийсь склад, щоб розчленувати мене?

Я не могла бачити обличчя Різа, але могла чути, як він закочує очі.

— Якби я хотів це зробити, я зробив би це на наступний день після знайомства з тобою.

Я насупилась, швидше ображена, ніж заспокоєна, але моя їдка відповідь завмерла на моїх губах, коли він додав:

— Я подумав, що ти не захочеш залишитися вдома та замовляти їжу на виніс у випускний вечір.

Я

не

хотіла залишатися вдома у випускний вечір. Це здавалося таким сумним, але ще сумнішим здавалося вечеряти наодинці в якомусь модному ресторані.

У мене був Різ, але йому не платили за присутність, і він не був особливо балакучим співрозмовником. І все ж... він точно знав, що мені потрібно, навіть не вимовляючи жодного слова.

Ще один метелик випурхнув у моєму животі, перш ніж я заштовхнула його назад у клітку.

— Куди ми їдемо? — я повторила своє питання, інтрига витіснила мою колишню меланхолію.

Він зупинився перед торговим центром. У Вашингтоні їх було не так багато, але в цьому були всі атрибути приміського форпосту, включаючи Subway, салон манікюру і ресторан Walia.